Нова знахідка краєзнавця
Минулого року ми розповідали про те, скільки цікавих знахідок зробив підприємець з міста Кілія Олег Курносов. На базі власного кафе він навіть відкрив історичну кімнату, де експонує те, що, на його думку, сприяє вивченню історії рідного краю.
Під час блокади портів Великої Одеси активізувалися роботи в портах на Дунаї, через які йшло на експорт українське зерно. У порт Кілія заходили морські судна, велися днопоглиблювальні роботи — і потужна течія річки Дунай «зсунула» край берега, оголивши дерев’яні конструкції. Якщо необізнана людина могла пройти повз, то Олег Курносов одразу зрозумів, що це – не що інше, як залишки старого судна.
— На мою думку, це був галеон або галера, — розповідає Олег Курносов. — Серед виявлених деталей – масивний брус довжиною понад шість метрів і товщиною понад 25 сантиметрів. Інші частини корабля частково занурені в мул і пісок. Деякі мають форму шпангоутів, інші нагадують кіль чи фальшкільні частини. Швидше за все, матеріал, з якого було зроблено судно, – дуб, що у воді згодом стає міцнішим і не руйнується. Ми побачили, що конструкції були смолені та обгорілі: вважаю, що на судні була пожежа, після якої воно й затонуло. Але, щоб стверджувати точно, треба проводити експертизу.
Окрім залишків деревини, краєзнавець також знайшов чимало інших артефактів.
— Коли ми вдруге приїхали на місце знахідки фрагментів старого судна з робочою групою, поруч із дерев’яними частинами я знайшов кований корабельний цвях завдовжки 30 сантиметрів, який передав директору краєзнавчого музею Віктору Павловичу Ченуші, щоб він виставив його в експозиції. Поруч на березі ми зібрали багато фрагментів глиняного посуду різних періодів — залишки амфор, глечиків, піал та іншого, — розказав Олег Курносов.
Чи можна відтворити судно?
Ми поцікавилися, чи можна дістати з мулу залишки старого судна?
— Думаю, можна, але це чималий обсяг роботи, – каже Олег. — Більшість фрагментів судна знаходяться під водою і замулені. Для проведення робіт треба залучати аквалангістів з відповідним спорядженням. В ідеалі, звичайно, хотілося б витягти залишки судна і по них його відтворити, додавши відсутні деталі. Так, це дуже дорогі роботи, але в результаті ми можемо отримати старовинне судно — унікальний експонат, що розповідає про найстаріше місто України – Кілію. Як відомо, тут була фортеця, біля якої швартувались мореплавці з багатьох країн. Тут, на кордоні імперій різних періодів, відбувалося багато історичних подій, велась інтенсивна торгівля.
Складність полягає в тому, що Дунай постійно змінює свій рівень. Після того, як було зроблено знахідку фрагментів старого судна, у Німеччині пройшли рясні дощі – і в пониззі річка теж піднялася.
— Там, де лежать конструкції, вже по коліно води, – розповідає Олег Курносов. – Коли буде весняна повінь, ми вже нічого не побачимо. Якщо й проводити роботи з вилучення залишків судна, то це треба робити восени, коли рівень води у Дунаї максимально низький.
Таємниці фортеці Кілія
Олег Курносов має сподвижника – Євгена Гостинського, який також захоплений історією рідного міста. Нещодавно він відтворив у 3D форматі фортецю Кілія.
— Євген — молодець: на основі плану Ф. Кауфера він зробив багато ескізів фортеці, яка була зруйнована в середині ХІХ століття.
Олег Гостинський перечитав багато літератури і констатує, що дані істориків щодо фортеці Кілія дуже різняться, досі немає єдиної думки щодо її віку – джерел дуже мало. Тому кожен черепок, кожна монетка, будь-який інший артефакт, виявлений у землі місцевими краєзнавцями, – це цінний штрих для складання загальної картини.
— Там, де колись стояв замок старої фортеці, я знайшов монету періоду візантійського імператора Феофіла (829-842 роки), — розповідає краєзнавець. – У цій же місцевості я виявив частину енколпіону – це ранній візантійський хрест, який заповнювався мощами святих. Такі хрести, як правило, носили мандрівники та мореплавці – вони як обереги працювали. Я почав шукати інформацію: такі ж хрести були знайдені на румунському березі Дунаю, поблизу міста Ісакча, де була римська фортеця Новіодунум – там вчені проводили розкопки та знаходили перші візантійські хрести, датовані Х-ХІ століттям. Якщо у нас, поблизу Кілії, проводити розкопки, глибше дослідити, то можна здобути найбагатший матеріал.
Подробиці про свої знахідки місцеві краєзнавці не розголошують – щоб не накликати «чорних археологів». Є, на жаль, і такі.
