З Пушкіним чи без нього: думки одеситів про долю історичної культурної спадщини

З Пушкіним чи без нього: думки одеситів про долю історичної культурної спадщини


10 листопада 2023 року Кабінет міністрів України виключив із Державного реєстру нерухомих пам’яток культурної спадщини національного значення монументи російським і радянським діячам, зокрема встановлені в Одесі: пам’ятник Пушкіну на Приморському бульварі та Воронцову на Соборній площі. «Одеське життя» опублікувало серію матеріалів про процеси деколонізації у нашому регіоні і зокрема — про те, чи треба забути Пушкіна в Одесі, про ставлення до його творів, до пам’ятників, топоніміки, пов’язаної з поетом.

Це завершальний та узагальнюючий матеріал, який показує всю складність та неоднозначність ситуації, проте дає поле для дискусії.

Сергій Гуцалюк, керівник Південного міжрегіонального відділу Українського інституту національної пам’яті

Сергій Гуцалюк

Сергій Гуцалюк

Росія має властивість робити зброю проти сусідів зі всього, до чого доторкнеться. Це стосується і літератури. Пропаганда ще за радянських часів і вже при путіні перетворила Пушкіна на одну зі своїх основних «скреп». За законодавством, нам потрібно прибрати з публічного простору всі пам’ятники та топоніми, які пов’язані з імперською ідеологією, з яких сучасна росія робить такі «скрепи». Я за те, щоб повернути Пушкінській вулиці історичну назву — Італійська. Вважаю, що потрібно прибрати всі нові пам’ятки Пушкіну в Одесі за 2005-2014 роки. Це той період, коли тут відбувався ренесанс російського шовінізму. А от пам’ятник поетові на Приморському бульварі має певну історичну, архітектурну та мистецьку цінність, бо зроблений у XIX столітті. Але його було вилучено з реєстру пам’яток державного значення, тому це питання експерти повинні вирішувати колегіально. Для цього при Українському інституті національної пам’яті створена експертна рада. Остаточне рішення з приводу Пушкіна прийматиме Одеська міськрада.

Іван Ліптуга, директор департаменту культури, міжнародного співробітництва та євроінтеграції Одеської міськради

Іван ЛіптугаІван Ліптуга

Іван Ліптуга

Безумовно, процес деколонізації не можна ігнорувати, але зараз існує ризик зарахувати до відвертих імперських маркерів те, що не несе загрози для України. Пушкін є визнаним класиком світової літератури, як Гомер чи Шекспір, та має до Одеси безпосереднє відношення, бо плідно працював тут понад рік. Це була людина широких поглядів, яка зазначала, що «Одесса — город европейский, вот почему русских книг здесь и не водится!». Його твори перекладали численні українські поети, у тому числі Леся Українка та Іван Франко. Сучасна загарбницька політика росії лише дискредитує ім’я світового поета. А скульптура Пушкіна на Думській площі знаходиться в зоні Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. За ст. 5 Закону про деколонізацію заборона на імперську символіку не поширюється на об’єкти всесвітньої спадщини.

Ярослава Вітко-Присяжнюк, представниця Уповноваженого із захисту державної мови

Витко-ПрисяжнюкВитко-Присяжнюк

Ярослава Вітко-Присяжнюк

Пушкін в Одесі — це непроста тема, тому що російський поет справді був пов’язаний з нашим містом, і для одеситів його постать довгий час була історичною, отже пам’ятник на Приморському бульварі теж ставився історичній постаті. Але проблема вся в тому, що в контексті війни, коли ми говоримо про пам’ятники та назви вулиць, ми говоримо не про історичні постаті, а про елементи так званого «руського миру», які росія роками розставляла по теренах свого впливу, аби підкреслити нашу спільність, наш єдиний культурний і інформаційний простір. І Пушкін — дуже яскравий приклад цього. Особливо починаючи з 2000-х років, Пушкін став для Одеси елементом міфу в спільному культурному контексті з росією. Тому сьогодні це вже не історична постать, а здебільшого ідеологема. Моя особиста думка — ідеологем «руського миру» треба позбуватися.

Михайло Голубєв, український шахіст, гросмейстер, активіст Євромайдану

Михайло ГолубєвМихайло Голубєв

Михайло Голубєв

Я виступав за декомунізацію ще до її офіційного старту. По суті, вона почалася під час Майдану, коли стихійно знесли пам’ятник Леніну в Києві. Це я підтримував. Але, з іншого боку, коли випускаєш джина з пляшки, його буває складно зупинити. Треба вміти зупинятися. Пушкін – об’єктивно значуща культурна величина, він в Одесі жив. Опоненти намагаються вивести на перше місце той факт, що Пушкін був співаком російської імперії – тієї, якої вже й не існує. Я вважаю, що в той час імперії були нормою, зараз вони вже нормою не є. Тому судити Пушкіна за мірками XXI століття і вписувати його в контекст сучасної війни – шкідливо. Я сподіваюся, що пам’ятник Пушкіну у міськради залишиться – це одна з найважливіших пам’яток Одеси і, в принципі, одна з небагатьох пам’яток, що збереглися, XIX століття. Крім того, він свого часу був поставлений на гроші одеситів.

Олександр Бабіч, історик, член історико-топонімічної комісії при виконкомі Одеської міськради

Олександр БабичОлександр Бабич

Олександр Бабіч

На мою особисту думку, у нас в місті забагато пам’яток Пушкіну: ми маємо тільки 5 чи 6 табличок на його честь, що робилися за програмою «Росспівробітництва». Ми всередині комісії рекомендували перенести пам’ятник Пушкіну з Пушкінської, 13 до Літературного музею й демонтувати так звану «тінь Пушкіна» на розі вулиць Дерибасівської та Рішельєвської. Я також пропонував повернути вулиці Пушкінській назву Італійська. Але при цьому я вважаю, що Пушкін залишив в Одесі потужний культурний слід. Він писав про Одесу як про найбільш неімперське місто та залишив велику частку літературних творів, пов’язаних з Одесою, тому він заслуговує на те, щоб ми його пам’ятали. Саме такою пам’яттю може бути залишення пам’ятника на Приморському бульварі, бо він є частиною історичного ландшафту, і люди до нього звикли.

Якщо ми зменшимо кількість Пушкіних в Одесі, то створимо конкурентне середовище, де буде місце й українським, і західноєвропейським письменникам, які бували тут. Я б дуже хотів, щоб навпроти Пушкіна, з протилежного боку Приморського бульвару, з’явився пам’ятник Лесі Українці. Це певною мірою врівноважило б цю ситуацію.





Джерело