Основні моменти
Росіяни вбивають українських дітей
Перед 1 вересня біля труни цієї 14-річної дівчини з Києва (яке жахливе словосполучення!) багато її однокласників та друзів збереться, щоб вшанувати пам’ять. Квіти, безумовно, будуть, адже вже ніколи їй не принесуть їх її коханий, майбутній чоловік, діти та онуки.
На наступний день її товариші з Києва, а також тисячі учнів по всій території України — в містах та селах — знову куплять квіти, щоб, за традицією 1 вересня, подарувати їх своїй вчительці. І це фундаментально НЕПРАВИЛЬНО!
Нещодавно я запитав у вуличних продавців про ціни на квіти. Зазначу, що не здивувався: ціни просто зашкалюють! Невеличкий «букетик» — приблизно дві сотні гривень, нормально виглядаючий — вдвічі дорожчий.
Зазвичай, ближче до 1 вересня ціни ще зростають — ви це знаєте не гірше за мене. Пам’ятайте, що вже 3–4 вересня ці букети опиняться у смітниках. І варто усвідомити, що це не квіти гниють, а великі гроші, витрачені на них.
Я боюся навіть думати про цю суму на рівні всієї України, але впевнений, що ми говоримо про десятки мільйонів гривень! Чи не було б розумніше витратити ці кошти на більш важливі речі під час війни?
Як? За даними ООН, станом на 31 липня 2025 року в Україні вже 716 дітей загинуло внаслідок дій агресора. Вони б могли відповісти на це питання «Як?», доступним навіть для немовлят, але зараз вони не можуть цього зробити.
Замість квітів учителям — донати на ЗСУ
Сміливо скажу: ці десятки мільйонів гривень мали б замість гнити у смітниках, перетворитися на зброю для ЗСУ. Це були б донати! Адже традиційно перший урок 1 вересня — це Урок патріотизму. Тут важливі не лише слова, а й дії.
Учителі разом із батьківськими комітетами могли б заздалегідь, вирішуючи, скільки зібрати на нові штори чи швабру, обговорити такий урок — не на словах, а реального Патріотизму. Щоб всі учні, від першачків до підлітків, зрозуміли, що квіти будуть завжди, а сьогодні замість них мільйони гривень, зібрані школярами всієї України, підуть на зброю. На зброю відплати!
Я впевнений: за ці кошти слід купувати не тільки зброю оборони, а й зброю помсти. Це логічно: адже більшість українців вірять у Бога, а отже, знають Біблію. У Старому Заповіті в книзі Левіт зазначено: «перелом за перелом, око за око, зуб за зуб».
Для об’єктивності слід зауважити, що в Новому Заповіті Ісус Христос представляє етику непротивлення злу та любові до ближнього, закликаючи підставити іншу щоку. Але, з усією повагою до Сина Божого, я підозрюю, що рідні загиблих українських дітей не погодяться «підставити іншу щоку».
Їхні життя, як і мільйони інших українців, проходять з мрією про помсту. Я на всі 100% солідарний з ними. Боги, мабуть, також роблять помилки. Якось я спілкувався з мудрим рабином і запитав, чому Бог, всемогутній і добрий, допустив Голокост, в якому загинули 6 мільйонів його одновірців?
Відповідь мене вразила: Бог перевіряв єврейський народ на міцність. Народ витримав, а нацисти — забрали 6 мільйонів життів.
Сьогодні нацисти заважають українському народу жити. Але ми, на відміну від євреїв під час Голокосту, маємо свою державу та армію, яка вражає світ своєю мужністю та патріотизмом.
Росію треба зупинити будь-якою ціною
Злочинці принесли війну до нашого дому. Українці демонструють світові найвищу мужність та патріотизм! Вони не підставили іншу щоку, вони вдарили у відповідь!
Повертаючись до теми «квітів на 1 вересня», нагадую слова, що лунали у найважчі часи Другої світової війни: «Салютів не буде. Салютуватимемо ворогу».
«Все для фронту, все для перемоги» — сьогодні можна (і потрібно!) використовувати це у контексті шкільних подарунків у вигляді дорогих букетів. Я розумію, що мої слова можуть звучати як «голос у пустелі». Але це можна перевірити, зокрема в Одесі. Адже в ці години, коли я перечитую матеріал, з’явилася інформація, що в одеських школах 1 вересня відбудеться акція «День без квітів», а зібрані кошти та речі передадуть пораненим воїнам, які лікуються в медзакладах.
Це хороший початок. Але важливо, щоб я лишився при своїй думці: понад 720 вбитих агресором українських дітей заслуговують на те, щоб вересневі мільйони не пішли в смітники, а замість цього стали ударними дронами — на відповідь цим дітям й нагадування: «Перелом за перелом! Око за око! Зуб за зуб!»
Валерій БОЯНЖУ, Херсон – Одеса
