У ніч на 13 квітня 2024 року в Одеській області підпалили дві електропідстанції — у Болграді та селі Кубей, з різницею 55 хвилин. Це залишило без світла понад 14 тисяч людей у вісьмох населених пунктах, а також пошкодило інфраструктуру оборони, лікарні й системи водопостачання.
Щоб викрити подібні мережі, журналістка-розслідувачка Юлія Химерик іноді вдягала образ підлітка, який шукає швидкий підробіток. Вона також відвідала українську колонію, де найближчі десять років відбуватимуть покарання двоє громадян Молдови. Ця справа почалася диверсією на електромережах і переросла в історію з участю кримінальних авторитетів із Молдови.
За день до підпалів на підстанцію в Болграді заїхав сірий «Форд» із литовськими номерами. Було майже північ. У салоні сиділи двоє чоловіків; на задньому сидінні лежали шуруповерт і кілька каністр із бензином. Вони обійшли огорожу та оглянули територію.
Тієї ночі чоловіки лише спостерігали. Наступної ночі вони повторили маршрут, облили трансформатор бензином і підпалили його. Те саме зробили і на підстанції села Кубей.
«Спрацювали партизани, — підписав він . — А підстанція не проста, вона живить рембазу ЗСУ».
Офіс Генерального прокурора України швидко спростував версію про «партизанів». За даними слідства, одному з виконавців обіцяли $2000, але він не встиг отримати гроші. 16 квітня 2024 року співробітники СБУ затримали підозрюваного за підозрою у диверсії, скоєній в умовах воєнного стану. Уже 18 квітня 36-річного мешканця Дмитрівки взяли під арешт.
Його спільник тим часом виїхав до Молдови.
Глава 1. «Виконавець»
Олегу Б. 38 років. У матеріалах провадження він позначений як уродженець села Дмитрівка Болградського району. На суді чоловік казав, що жив в Україні близько двадцяти років.
Він має паспорт громадянина Молдови, а в Україні мешкав на підставі посвідки на постійне проживання. Освіта — неповна середня. У матеріалах фігурує характеристика про відсутність «міцних соціальних звʼязків». До арешту Олег утримував неповнолітню доньку й батька з інвалідністю.
Згідно з даними реєстру судових рішень, до 2024 року в Україні в нього не було судимостей. Проте 2008 року Тараклійський відділ поліції Молдови оголосив його в розшук за незаконний перетин кордону, і він переховувався від слідства.
Перший адвокат стверджував у суді, що чоловіка змушували брати участь у диверсії. Водночас підозрюваний співпрацює зі слідством і вказав осіб, які були з ним на місці злочину.
«Він відтворив повністю всі події. Тому сенсу впливати на свідків або переховуватись немає. Він навпаки буде намагатись довести суду, яка його ступінь участі», — заявив захисник під час одного із засідань.
Аналіз акаунтів Олега Б. у соцмережах показує контакти з користувачами з Росії. Найбільше звʼязків — з містом Чадир-Лунга на півдні Молдови. Там живе його батько та частина родичів. Саме в Чадир-Лунзі народився Володимир Стоянов, який, за версією слідства, запропонував Олегу долучитися до диверсії.
Глава 2. «Організатор»
Болград для Володимира Стоянова — місце із минулого кримінального шляху. Ще в середині 1990-х його оголошувала в розшук місцева міліція, про що свідчать витоки з російських баз даних. Стоянову інкримінували організацію злочину й крадіжку особистого майна; суд дозволив його арешт.
Сьогодні йому 54 роки. Окрім молдовського громадянства, з 2005 року він має і російське. У російському паспорті прізвище зафіксоване як Стоянов, у Молдові він відомий під іменем Vladimir Culev.
Його кримінальний слід простягається через три країни: Україну, Молдову та Росію. На початку 2000-х молдовська поліція оголосила Стоянова в розшук за злочини проти особи й економічні правопорушення.
У Росії його прізвище потрапляло до зведень: від спроби підкупу московського оперативника у 2001 році до викрадення майна жінки в 2009-му. У 2019-му згідно з витоками він погрожував жінці та її малолітній доньці; за той епізод буцімто його засудили. Тоді ж, за даними баз, він мешкав у підмосковному Подольську і змінював посвідчення водія.
У 2019–2020 роках, за злитими російськими даними, Стоянов неодноразово перетинав кордон Молдови й відвідував Комрат, столицю Гагаузії. У біографії також є легальна сторінка: імовірно, 1996 року він став одним із співзасновників фармацевтичної компанії ACRON-FARM у Чадир-Лунзі. Фірму вже ліквідовано.
На Одещині у квітні 2024 року, за версією слідства, Стоянов не лише керував операцією дистанційно — він буцімто був поруч з Олегом Б. на обох підстанціях.
14 червня 2024 року йому заочно повідомили про підозру в організації диверсії. Одеські суди чотири рази в 2024–2026 роках давали дозвіл на його затримання і доставлення до суду для обрання запобіжного заходу. Жодне з цих рішень не виконали. У вересні 2025 року слідчий суддя закрив розгляд чинного тоді клопотання про арешт через строки давності.
У травні 2025 року Комратський суд розглядав клопотання прокурора про заочний арешт Culev V., але справа досі не завершена. Інших деталей у молдовському судовому реєстрі немає. Де нині мешкає Стоянов — невідомо.
За версією СБУ, Стоянов виконував роль посередника. Завдання підпалити одеські підстанції нібито надійшло згори — від людини, яку в Москві знають як шанованого спортивного функціонера, а в Молдові — під прізвиськом «Болгар».
Глава 3. «Ініціатор»
У Москві цього «Болгара» називають Григорієм Карамалакам. Він — віцепрезидент Федерації спортивної боротьби Росії, керівник фонду допомоги ветеранам та інвалідам спорту IFAVIS і помічник сенатора від Курської області Олександра Бриксіна. У Молдові його називали злодієм у законі під прізвиськами «Болгар» і «Бондік».
Карамалак народився 1965 року в Тараклії, що на півдні Молдови, за кілька десятків кілометрів від Комрата. Він займався боротьбою й став майстром спорту. У 1990-х у нього був винний бізнес «Бояна-груп». Саме з офісів цієї компанії у квітні 1998 року почалися його проблеми з правоохоронцями: молдовські силовики провели обшуки, а Карамалака й кількох його підлеглих заарештували.
За матеріалами, оприлюдненими міжнародними розслідувачами, перелік звинувачень був обширний: бандитизм, вимагання, незаконне поводження зі зброєю, замах на умисне вбивство. Слідство стверджувало, що з 1996 по 1998 рік група Карамалака застосовувала насильство, вибиваючи у людей гроші, автівки й нерухомість — на суму близько 983 тисяч леїв, приблизно $180 тисяч.
Він недовго пробув під вартою. 17 листопада 1998 року Кишинівський суд відпустив його під підписку про невиїзд, аргументуючи поганим станом здоровʼя. Через шість днів Карамалак нелегально виїхав до України, а звідти — до Росії. Молдова оголосила його в міжнародний розшук, а його імʼя зʼявилося в базі Інтерполу.
У 2003 році його затримали в міжнародному аеропорту «Бориспіль», і сторони домовились про екстрадицію. Проте за день до екстрадиції його випустили з-під варти. У грудні того ж року його затримали в Москві; там він попросив політичного притулку. Росія надала йому статус біженця у 2006-му; у 2008-му йому видали російське громадянство. Матеріали з Молдови передали російським правоохоронцям, які згодом визнали його невинуватим.
Джерела в Молдові стверджують, що на початку 2000-х інтервʼю з Карамалака організовували та курували працівники ФСБ: вони нібито були присутні під час зйомок і затверджували фінальні матеріали.
У 2016 році молдовська прокуратура відновила кримінальне переслідування Карамалака в кількох епізодах, зокрема щодо шантажу та замаху на життя, і знову оголосила його в міжнародний розшук.
У Росії ці події не зашкодили його кар’єрі. У 2020–2024 роках Карамалак був радником генерального директора газового підприємства «Севастопольгаз» в окупованому Криму. У 2023–2024 роках він також займав посаду заступника гендиректора ТОВ «ЦЕНТРКАПІТАЛ», що торгує медичними товарами оптом.
Він сприяв і мілітарним проєктам. У 2018 році Карамалак заявляв про намір підтримувати спортивно-патріотичний клуб «Ярополк», директор якого колись служив в антитерористичному підрозділі ФСБ «Альфа».
«У минулому він був бойовим офіцером, — казав тоді Карамалак. — Мене вразив його ентузіазм. Але головне — його ідеї співзвучні моїм!».
2018 року він організував турнір зі змішаних єдиноборств в окупованій Ялті. У 2022–2023 роках особисто координував спортивні заходи в окупованому Мелітополі. У 2023 році відвідував окупований Луганськ.
У 2023-му Карамалак потрапив під санкції Європейського Союзу.
«Він контролює фонд IFAVIS, через який, за підтримки окупаційної влади, організовує патріотичні та спортивні заходи на окупованих територіях. Крім того, він є помічником російського сенатора», — зазначено в рішенні про санкції.
За даними СБУ, саме Карамалак стояв на початку ланцюга, що привів до підпалів на Одещині. Служба стверджує, що на завдання ФСБ він залучив виконавців із кримінального середовища Гагаузії.
Попри такі твердження, санкції ЄС залишаються основним заходом покарання, що застосували до Карамалака.
Епілог
Журналісти кілька разів намагалися звʼязатися зі Стояновим і Карамалака за їхніми російськими номерами телефону. На момент публікації відповіді не отримали.
Звʼязатися з Олегом Б. також не вдалося. Його нинішня захисниця відмовилася коментувати позицію підзахисного поза судовими засіданнями, зазначивши, що вона прозвучить під час розгляду справи.
Олег Б. перебуває під вартою понад два з половиною роки. З жовтня 2024-го його справу розглядає Приморський районний суд Одеси. Запобіжний захід продовжують, а апеляційні скарги захисту постійно відхиляють.
«Я нічого такого не робив і не збирався, — сказав обвинувачений на одному з засідань. — Працював і нікому нічим не заважав».
Створено за матеріалами: bessarabiainform.com
