Коли Дмитрику Боцулу з Одеси було лише сім місяців, лікарі виявили серйозний діагноз — полікістоз обох нирок. Після п’яти років лікування, діалізів і очікування на трансплантацію, 6 грудня 2024 року хлопчику пересадили нирку від 13-річного донора. Минув рік — тепер він відвідує школу, плаває і живе активним життям.
Дмитриковій мамі, Аллі Боцул, про хворобу сина стало відомо випадково під час планового обстеження у Вінницькій обласній дитячій лікарні. Лікарі діагностували полікістоз — рідкісне вроджене захворювання, при якому нирки поступово втрачають свою функціональність.
“Коли показники креатиніну досягли 500, а сечовини — 20, нам порадили обрати між діалізом і трансплантацією”, — згадує Алла.
Після консультацій у “Охматдиті” сім’я звернулася до київського трансплантолога Владислава Закордонця — одного з небагатьох в Україні, хто проводить операції на таких маленьких пацієнтах. Дмитрик перебував під його наглядом півтора року, чекаючи на донора.
“Нам телефонували кілька разів, але ми відмовлялися — донорам було понад 45 років, а нашій дитині лише шість. Ми зволікали з пересадкою, поки не з’явився справжній рідкісний донор”, — розповідає мама.
Читати ще
“Ми навчилися жити одним днем”: історії тих, кому пересадили органи від донорів з Одещини
Телефонний дзвінок, що змінив усе, надійшов 4 грудня 2024 року. Сім’я якраз готувалася до реабілітації, коли дізналася, що знайшовся донор — 13-річна дитина. Вже наступного дня трансплантологи приїхали до Одеської області для забору органів, а в ніч із 5 на 6 грудня в Києві проведено операцію.
“Це був День Святого Миколая. Ми дуже хвилювалися, але довіряли лікарям. І все пройшло успішно”, — згадує Алла.
Після операції Дмитрик провів у лікарні два тижні. Зараз він щомісячно проходить обстеження, здає аналізи та дотримується спеціального режиму.
“Раніше ми навіть не могли піти до школи. Тепер він відвідує заняття, плаває, має друзів. Просто живе звичайним дитячим життям”, — зазначає мама.
Дмитрик обожнює воду і мультфільми, любить гуляти і, як більшість дітей, проводити час із планшетом. Його родина безмежно вдячна батькам донора, які подарували йому шанс на нове життя.
“Їхній вибір у найскладнішу годину змінив долі чотирьох дітей. Без їхнього рішення наш син не зумів би вижити. Ми дякуємо таким сім’ям”, — говорить Алла Боцул.
