Життя на пороховій бочці: чи уникне епідемії Українське Придунав’я?

Як далекобійники перетворили М-15 на суцільне звалище

В перші два роки великої війни тільки на околицях міста Рені одночасно стояли не менше двох тисяч фур.

Стихійні паркування утворилися також на під’їздах до міста Ізмаїл, до поромної переправи через Дунай Орлівка-Ісакча, до міжнародного пункту пропуску «Рені».

«Табори» далекобійників жили на узбіччях, без будь-якої інфраструктури – без туалетів, майже не було контейнерів для сміття. Водії складали його просто на узбіччях, кидали в очерет та кущі.

Внаслідок такої «життєдіяльності» траса М-15 перетворилась на суцільне сміттєзвалище, а стоянки – на стихійні туалети.

Постраждало дуже багато птахів

У березні 2023 року поблизу Рені сталася велика пожежа: горів очерет, суха трава та сміття. Вогонь розповсюджувався від траси в напрямку хутора Кірган. Клуби чорного диму свідчили про те, що в очереті було чимало пластику.

– Під час пожежі постраждало дуже багато птахів, які весною гніздяться в чагарниках, – розповів депутат Ренійської міськради Олексій Андріанов. – Ми бачили, як з очеретів вилітали качки та фазани. Чути було, як птахи плачуть.

Отруєний ландшафт: про що говорять цифри

За даними фахівців Solid Waste Consult «Ukraine – Bavaria», щороку кожен громадянин України генерує в середньому від 300 до 500 кілограмів сміття. Можна стверджувати, що водії, які живуть «на колесах», «виробляють» саме максимальну кількість сміття, оскільки зазвичай користуються бутильованою водою, продуктами харчування в упаковці, одноразовим посудом та засобами гігієни.

Спираючись на цю цифру – 500 кілограмів на людину – можемо стверджувати, що тільки поблизу міста Рені за два календарні роки великої війни водії «виробили» приблизно 2000 тонн сміття. І оскільки сміттєвих контейнерів було лічені одиниці, то весь цей непотріб лежить вздовж узбіч та розноситься вітром по полях та водоймах.

Чи несе ця ситуація загрозу здоров’ю населення Українського Придунав’я?

– Я не можу нічого коментувати, оскільки не володію інформацією про масштаби забруднення, вони комісійно не досліджувалися, – відповів фахівець Ізмаїльського районного управління ГУ «Держспоживслужба» в Одеській області Юрій Жантик, який курує Ренійську громаду. – Можу лише констатувати, що за два роки спалахів інфекційних захворювань у регіоні не було. Наша служба – орган державного контролю – опікується населеними пунктами: станом сміттєзвалищ, сміттєвих контейнерів тощо. Збір сміття за населеними пунктами, стан доріг – це питання до екологів, «Укравтодору» та органів місцевого самоврядування. Проте можу додати, що стоянки мають бути обладнані – щоб не доводити територію вздовж доріг до такого стану.

Екологічний безлад відкриває двері хворобам

Ще на початку 2024 року співробітники «Одеського обласного центру контролю та профілактики хвороб МОЗ України» дійшли висновку, що епідемічна та епізоотична ситуація щодо інфекційних хвороб, загальних для людей та тварин, на Одещині характеризується як нестійка. Фахівці зазначили, що рівень захворюваності людей не перевищує середні показники, проте є сприятливі умови для поширення хвороб через ризики воєнного часу, значну міграцію населення, дикої фауни, техногенні аварії та екологічні проблеми, що виникли внаслідок збройної агресії рф.

Відомо, що торік у 101-му населеному пункті Одеської області було зареєстровано осередки туляремії, у 32-х – виявлено лептоспіроз, у 62- х – гарячка Ку та інші хвороби. Це створює ризики виникнення та поширення інфекційних хвороб, може спричинити виникнення надзвичайних ситуацій природного (біологічного) характеру.

Фахівці повідомляють, що найбільш небезпечними у поширенні збудників інфекційних хвороб, спільних для людей і тварин, є гризуни, дикі та домашні тварини. Збудники хвороб постійно циркулюють серед тварин, формуючи природні осередки інфекції біля регіону.

Потенційну загрозу виникнення нових вогнищ інфекційних хвороб становлять 624 звалища, з яких до 60% не відповідають санітарним вимогам. Також великих неприємностей можуть завдати 495 скотомогильників, з яких 30% не відповідають ветеринарно-санітарним вимогам.

Враховуючи наявність стійких природних осередків, міграційних процесів гризунів у населених пунктах (взимку та навесні), незадовільний стан сміттєзвалищ та скотомогильників, існує реальна загроза виникнення та поширення інфекційних хвороб, загальних для людей та тварин, серед населення.

Хто ж має забезпечувати порядок вздовж доріг?

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про автомобільні дороги», до складу автомобільної дороги загального користування у межах смуги відведення входить не лише проїзна частина, але й елементи санітарного облаштування – «туалети, урни, контейнери для сміття та інше обладнання, призначене для санітарних потреб, розміщення якого здійснюється без отримання дозволів».

Згідно з п. 6 ст. 13 зазначеного Закону санітарний та екологічний стан автомобільних доріг загального користування та їх смуг відведення – це зона відповідальності органу управління автомобільними дорогами загального користування. У нашому випадку – Служби автомобільних доріг в Одеській області. Вона укладає договори з підрядними організаціями на обслуговування доріг. Так, трасу М-15 на півдні Одещини обслуговує ТОВ «Євродор».

Немає фінансування – немає роботи

Ренійська міська рада, коли почалось забруднення території, почала писати листи до зазначених установ і вище – аж до Президента України з вимогою «привести трасу до належного культурного та санітарного стану». Офіс Президента перенаправив звернення до Мініфраструктури України.

Восени 2022 року Ренійська міська рада отримала відповідь від Служби автомобільних доріг, у якій було зазначено, що «Службою постійно проводиться робота по підтримці смуги відведення автомобільних доріг загального користування державного значення у належному санітарно-естетичному стані в межах наявного фінансування. У зв’язку з воєнним станом в країні та обмеженим фінансуванням Службою переважно виконуються заходи/завдання (спрямовується фінансування) гострої необхідності на вимогу Укравтодору, Одеської ОДВА та Оперативно-стратегічного угрупування військ «Олександрія», тому виконання вказаних в листі заходів є неможливим у повному обсязі».

Сказали «дрібниці» відкласти до кращих часів

– Так, ми обслуговуємо М-15, але фінансування нам виділяється лише на забезпечення безпеки руху: ямковий ремонт, встановлення знаків дорожнього руху, – розповідає про стан справ представник ТОВ «Євродор» Артак Аветисян. – Те, що ми робимо по всій трасі – це мізер. Причому, проведені ще минулого року роботи досі нам не сплачені – через відсутність фінансування. І цього року фінансування практично немає. Незважаючи на це, ремонтуємо аварійні ділянки за рахунок резервів, як то кажуть «на олівець». Нам кажуть: покоси трави на узбіччях, прибирання сміття – все це відкласти до кращих часів.

Як повідомила прес-служба Міністерства фінансів, усі кошти з державного дорожнього фонду на 2024 рік (94,7 млрд грн) будуть перенаправлені на потреби оборони.

Кожного дня – два причепи сміття

Отже, спроби налагодити санітарний стан траси М-15 у правовому руслі марні: коштів немає.

– Вирішити питання можна лише одним способом: береш і сам все робиш, – дійшов висновку голова Ренійської громади Ігор Плєхов. – Ніхто прибирати не буде, надії немає ні на кого, лише на комунальні служби. Збираємось з портовими операторами та чистимо околиці порту, місто виділяє техніку для вивезення сміття. Біля сіл громади почистили територію силами комунальних бригад: стало чистіше біля Нагірного, Орлівки, Новосільського. Почали збирати сміття на околицях міста Рені, також силами ЖКС.

– На околиці міста, від лісництва у бік «сонячної електростанції», де паркувались фури, на ділянці довжиною приблизно 80 метрів бригадою двірників було зібрано 2,5 тракторні причепи сміття, – розповідає майстер бригади двірників КУ «ЖКС» Ренійської міськради Валерій Плачинта. – Але це були «квіточки». Набагато більше сміття накопичилось на трасі М-15, що йде в об’їзд міста: бригада збирала сміття протягом чотирьох днів – навантажили вісім причепів, але роботу там ще не завершено. Проблема в тому, що нам на вистачає робочих рук: на все місто лише 12 двірників, хоча по штату має бути у два рази більше.

Але, мабуть, краще запобігати засміченню території?

– Намагались! – каже Ігор Плєхов. – Контейнерів не вистачає, тому на парковках для збирання сміття ставили старі причепи від тракторів – так простіше вивозити ТПВ. Три дні – і всі болти на колесах відкручені. Водіям робити нічого – прихопили, що «погано лежить».

Туалети вздовж дороги намагалися робити, але антисанітарії вийшло ще більше. Під час стоянки багато водіїв пиячать: що діється в туалеті – жах! Спробували поставити два біотуалети – за два дні одного вже не було: напевно, якийсь далекобійник, щоб не йти порожнім, закинув його у кузов – у господарстві знадобиться.

Досвід ЄС: тільки через покарання

Як поставлено роботу по наведенню санітарного порядку вздовж доріг в країнах ЄС, куди мріє потрапити Україна?

– Яка Європа? Нам до неї далеко! – каже водій Володимир з Кривого Рогу, який обурений забрудненням траси.

– Там у них цивільно та грамотно, – каже директор Ренійського «АТП-15140» Вадим Українець, який постійно здійснює рейси в країни Європи. – За кожною ділянкою дороги закріплено фірму, яка стежить за порядком та вивозить сміття. Не можу сказати, що в усіх країнах добре: порівняно з Австрією, у Німеччині та Франції дещо брудніше.

А у Відні такий порядок, що навіть пилу на взутті немає. У Румунії сміття вздовж траси М-15 на Бухарест багато, але його періодично прибирають. У нас теж на деяких ділянках наводять лад – я бачив, як працівники у помаранчевих жилетах прибирають сміття на під’їздах до Одеси. В обласному центрі, коли підприємству дають дозвіл на діяльність, зобов’язують стежити за порядком на прилеглій території та укладати договір на вивіз сміття. Думаю, це гарна практика. Але порядку не домогтися, якщо не притягувати до відповідальності тих, хто викидає сміття. Спробуйте в Австрії викинути пачку з-під цигарок або інше сміття – одразу штраф. Інших варіантів впливу немає. Тільки штрафи – тоді буде порядок та дисципліна.

– У країнах Європи за викинутий з вікна авто недопалок – одразу великий штраф, – розповідає водій-далекобійник Олександр Гайдаржи. – Сміття можна викинути тільки на місцях стоянки.

Контейнери для сміття встановлені і в місцях інтенсивного руху. Їх прибирають або щодня, або з інтервалом 2-3 дні. Кожен водій має пакет, куди він збирає сміття і викидає його виключно в контейнер. В Україні збирання сміття не організовано взагалі – тому такий бруд.

Свій пакет зі сміттям я вожу, доки не знайду сміттєвий бак десь на заправці. Багато чого залежить і від культури самих водіїв. Але зараз дефіцит кадрів, за кермом можна зустріти людину взагалі без посвідчення водія. Від цих «камікадзе» мене охоплює жах.

Якщо говорити безпосередньо про Придунав’я, то, я вважаю, контейнери для сміття треба поставити скрізь, де стоять фури. Цю роботу, на мій погляд, має організувати муніципалітет, а вивіз сміття могли б оплачувати портові оператори – це до них вантажі приходять. Думаю, буде правильно, якщо громади розроблять якісь місцеві правила збору сміття.

– Вважаю, треба починати з себе, – переконаний водій з Вінниччини Олександр. – Я завжди вожу сміття в машині, але, коли постояв біля порту Рені, то побачив – не всі водії так роблять. Кинув сміття у кущі – і ще обурюється, що навкруги безлад.

«Що робити?» – запитання без відповіді

– Проблема існує, і мовчати не можна, – погодився державний екологічний інспектор в Ізмаїльському районі Сергій Георгієв. – Подивимося, наприклад, яка ситуація склалася біля протоки Вікета, яка пов’язує озеро Кагул з річкою Дунай. Ця локація – історична зона відпочинку для містян. Але сьогодні тут на трасі в очікуванні розвантаження стоять фури, а туалету немає – ви не уявляєте, що довкола коїться! Люди відпочивали на природі – тепер там суцільний туалет. Я неодноразово бував за кордоном і бачив, як там ставляться до охорони навколишнього середовища. Більше того, там і сміття сортують. Для порушників – великі штрафи. А у нас штрафи за ст. 82 Кодексу України про адміністративні правопорушення – копійки.

Сергій зазначив, що під час війни фахівці державної екологічної інспекції мусять уникати планових і непланових перевірок – щоб не загострювати ситуацію. Притягати до відповідальності водіїв, які викидають сміття на дорогу, теж проблема: тут потрібно не тільки «піймати на гарячому», але й залучати поліцію. Якщо не дотриматися процедурних питань, все оскаржуватиметься у суді.

– Ми неодноразово обговорювали проблему з керівництвом громади, але як реально вирішити проблему, чесно кажучи, не знаю, – зізнався екологічний інспектор.

Отже, як бачимо, всі розвели руками. І мешканці Придунав’я продовжують жити на пороховій бочці – чи мине епідемія?..