Лідер Палестинської автономії був змушений виступити по відеозв’язку через відмову Сполучених Штатів у наданні йому візи для особистого візиту до Генеральної Асамблеї ООН.
У своєму виступі він чітко сформулював наміри щодо майбутнього мирного устрою в Газі. Основною тезою була вимога провести повну демілітаризацію та усунути радикальне ісламістське угруповання ХАМАС з владних позицій.
Аббас зазначив: “ХАМАС не має права брати участь в управлінні. Він та інші групи мають здати свою зброю Палестинській автономії.”
Лідер акцентував увагу на прагненні керівництва Палестинської автономії створити “уніфіковану державу без зброї, державу з єдиним законодавством та легітимними структурами безпеки”.
“Ми рішуче засуджуємо злочини окупації. Засуджуємо також вбивства та затримання мирних громадян, включаючи дії ХАМАС 7 жовтня 2023 року,” – підкреслив Аббас.
На завершення свого виступу президент автономії запевнив в необхідності проведення реформ і демократичних виборів протягом року після встановлення режиму припинення вогню.
Він також зазначив, що голосування відбудеться під міжнародним наглядом для забезпечення прозорості та легітимності результатів.
Історія Палестинської держави
Палестинська територія колись була частиною Османської імперії. Після її падіння, у 1922 році Ліга Націй передала мандат на управління цими землями Великій Британії. Всі підмандатні території врешті-решт здобули незалежність, за винятком Палестини.
Лондон розпочав реалізацію плану створення на цих землях центру для єврейського народу. Протягом 1922-1947 років до палестинських територій активно переселялися євреї, здебільшого з Європи.
У 1937 році арабське населення розпочало повстання, яке стало першим масштабним конфліктом між арабами та євреями, що триває до сьогодні.
У 1947 році ООН запропонувала поділити територію Палестини на дві окремі держави – арабську та єврейську, а Єрусалиму надати спеціальний міжнародний статус.
У 1948 році було оголошено про створення держави Ізраїль, яка в ході низки арабсько-ізраїльських війн встановила контроль над 77% підмандатної Палестини, включно з більшою частиною Єрусалиму.
Частина палестинських земель опинилася під управлінням Йорданії та Єгипту.
Початок визнання Палестини
У 1987 році палестинці розпочали масовий протест проти ізраїльського управління, відомий як “інтифада”. На його фоні 15 листопада 1988 року Ясір Арафат односторонньо проголосив про створення держави Палестина зі столицею в Єрусалимі.
Алжир став першою країною світу, яка в листопаді 1988 року офіційно визнала Палестинську державу. Незабаром рішення аналогічного характеру ухвалили більшість арабських країн, а також чимало країн Африки, Індія та Туреччина.
Нова хвиля міжнародного визнання Палестини почалася в 2010-2011 роках, коли Ізраїль скасував мораторій на будівництво єврейських поселень на Західному березі Йордану.
У цей період Палестину визнали низка країн Латинської Америки, зокрема Бразилія, Аргентина та Чилі.
В Європі Болгарія, Чехія, Кіпр, Румунія, Польща і Угорщина також офіційно визнали країну. Першою країною західної Європи, яка визнала державність палестинців, стала Швеція.
