Після масштабних обстрілів енергетичної інфраструктури Арциз (Одеська область, неподалік від Одеси) опинився у тривалому блекауті. Місто буквально занурилося в темряву й холод. Наша кореспондентка побувала в пунктах незламності, поспілкувалася з мешканцями та тими, хто працював у найважчі дні, і готова розповісти, як живуть арцизяни в темряві, холоді та під постійний гуркіт генераторів.
Слід зазначити, що повний блекаут охопив місто з 13 по 19 грудня, після чого енергетики почали поступово відновлювати електропостачання на окремі адреси. Наразі електроенергія подається лише кілька годин на добу — здебільшого по чотири години, чого ледь вистачає навіть для того, щоб трохи зігріти приміщення. Точних прогнозів щодо повної стабілізації ситуації немає.
Варто також нагадати, що Арциз не газифіковано. Тому електрика для багатоповерхівок і частини приватних будинків — єдиний доступний засіб опалення та приготування їжі. Хоча правила безпеки забороняють використовувати газові балони у квартирах, у реальних умовах морозу люди змушені ризикувати, бо альтернативи майже немає. Це небезпечно, але стало частиною повсякденного життя під час блекауту.
Коли місто було зовсім без світла, умови життя для багатьох стали нестерпними. Хто мав змогу — виїжджав до родичів у села, де ще працювали пічки і були базові можливості для обігріву й побуту. Водночас залишалися на місці енергетики, медики, працівники екстрених і комунальних служб, інші критичні фахівці, а також люди, яким просто ніде було ховатися. Більшість тих, хто виїхав, і досі не наважуються повертатися додому.
Окрім відсутності світла, у місті виникли також перебої з водопостачанням. У період повного блекауту подача води здійснювалася за графіком — ранком і ввечері. Мешканців просять заздалегідь робити запаси та з розумінням ставитися до обмежень. Для багатьох сімей це означало щоденну боротьбу: підлаштовувати побут під години подачі води, носити відра, економно витрачати кожен літр і звикати жити в умовах постійних обмежень.
Одним із центрів міського життя стала польова кухня, розгорнута силами комунального підприємства «Благоустрій» на базі першої школи мікрорайону. За словами пані Валентини, яка координувала її роботу, на початку блекауту тут щодня годували від 150 до 200 людей. Але це місце швидко перетворилося не лише на точку харчування.
Пані Валентина розповідає, що люди приходили, щоб зігрітися, перепочити, поспілкуватися, а дехто залишався на ніч. Багато приносили допомогу: хтось — одноразовий посуд, хтось — продукти, інші — допомагали з приготуванням їжі. Особливо запам’яталася їй літня жінка, яка прийшла й щиро хотіла щось віддати — у неї були лише 200 гривень, які вона простягнула з проханням купити щось для кухні. Коли відповіли, що наразі всього вистачає, жінка, якій близько 80 років, наполягла залишити ці гроші — для неї важливо було залишити часточку свого тепла. Попри темряву й холод, пані Валентина згадує ті дні з теплом: саме людська підтримка давала сили продовжувати працювати.
На сьомий день темряви здалося, що ситуація покращується — значно раніше, ніж прогнозували фахівці, в місті почало повертатися світло. Але радість виявилася короткою: вже першої ж ночі ворог завдав нового удару по енергетиці, й надії знову розвіялися.
Наразі електропостачання вдається подавати лише кілька годин на добу, чергуючи різні лінії. Через це роботу польової кухні при школі призупинили, натомість запрацювали пункти незламності ДСНС із власними польовими кухнями. Працівники благоустрою залишаються напоготові, готові оперативно відновлювати роботу в будь-який момент.
Наша кореспондентка провела вечір в одному з пунктів незламності, розгорнутих рятувальниками.
Це мобільні намети, біля кожного з яких постійно чергують працівники ДСНС. Паливо, посуд, чай та печиво для їхньої роботи надала міська рада.
У той день до пункту приходили люди різного віку: хтось — щоб зігрітися, хтось — щоб зарядити телефон, хтось — просто щоб поговорити.
Пані Наталя, одинока пенсіонерка, розповіла, що проводить у пункті майже добу, бо вдома термометр показує всього шість градусів. За її словами, виживати у таких умовах надзвичайно важко, а тут можна зігрітися, побути серед людей і хоч ненадовго відчути підтримку. Вона зазначає, що такі місця повертають людяність у найскладніші дні. Рятувальники слідкують, щоб температура в наметі трималася в межах 20–25 градусів, адже люди приходять саме за теплом. Крім літніх громадян, ввечері тут збирається багато молоді: вони розмовляють, грають і намагаються жити далі.
Про блекаут у Арцизі дізналася чи не вся Україна. Стало відомо відео, у якому ДТЕК показав стан пошкодженої підстанції міста — кадри понівеченого обладнання ясно демонструють масштаб руйнувань і пояснюють, чому відновлення електропостачання таке довготривале. Саме ці кадри відповіли на питання, чому Арциз тижнями жив без світла. Після цього до міста відвідали представники обласної та районної влади, щоб на місці ознайомитися з наслідками ударів, поспілкуватися з енергетиками та місцевими службами й координувати подальші дії з відновлення.
Арциз опинився в центрі уваги не через гучні гасла, а через ту реальність, в якій вимушено живе — без світла, без тепла, але з людьми, які не покинули місто, продовжують працювати та підтримувати одне одного. Жителі Арциза з Одеської області показали приклад солідарності й стійкості в надзвичайно складних умовах.
Створено за матеріалами: bessarabiainform.com
