Ключові моменти:
- Рішельє перетворив Одесу на важливий торговий порт і вибив для міста пільги.
- За його управління зросли доходи, населення, торгівля та інфраструктура.
- Під час чуми 1812 року герцог очолив жорсткі карантинні заходи і особисто брав участь у похованні померлих.
- Його колоніальна політика та пільги для іноземців мали довгострокові негативні наслідки.
25 вересня 1766 року народився Арман Еммануель де Рішельє, французький аристократ, який понад десять років очолював Одесу. Наводимо його одеський рахунок — дві колонки: що він місту дав і за що місто й досі розплачується.
Рахунок Дюка — підсумок одинадцятирічного градоначальництва
Париж наприкінці XVIII століття. Маршал дає онукові сорок луїдорів. Онук не витрачає їх і залишається байдужим до грошей. За три десятиліття цей самий чоловік підніме митні надходження Одеси у рази.
Арман Еммануель де Рішельє — той, кого одесити назвали батьком міста. Ми збираємо його справи по поличках: великі будови й інфраструктурні проєкти — з одного боку; помилки та хиби — з іншого.
Дюк де Рішельє
Досягнення перше: ліквідація ломбардної схеми
9 березня 1803 року в Одесу прибув новий градоначальник. Він зустрів не пусте місто, а порожню міську касу.
Мапа Одеси 1803 року
Імперія виділила гроші на розвиток порту, але місцева еліта перетворила їх на ломбард і роздавала як позики під відсоток. Рішельє перервав цю практику.
Рішельє прикрив ломбард, на який попередня влада перетворила міську казну
Він спрямував кошти туди, де вони мали приносити користь: на дороги, гавань і будівництво. Це — його перша велика перемога.
Досягнення друге: хлібна імперія і митні надходження
Пшениця з Поділля та Бессарабії йшла через Одесу на експорт. Рішельє намагався розширити цей потік усіма засобами.
Порт Одеси за часів Рішельє
Він витиснув у Петербурга пільги для порту — тимчасове зняття податків, вільний транзит і зниження мита приблизно на чверть. Це ще не було офіційним порто-франко, але правовий фундамент заклав саме він.
На початку правління митниця приносила кілька тисяч рублів. Коли він іде, вона дає вже два мільйони. Загальні доходи міста зросли приблизно в двадцять п’ять разів. Населення виросло з 9 тисяч до близько 35 тисяч.
Рішельє ходив портом і переконував іноземних купців осідати в Одесі. Він їх переміг — і місто стало торговим магнітом.
Розвиток Одеси за часів Рішельє
Досягнення третє: громадські внески на розвиток
Каса була порожня, а працювати треба було негайно. Рішельє запровадив механізм, що нагадував сучасний краудфандинг.
Збір коштів на розвиток Одеси
Формально добровільні внески нав’язливо рекомендувалися. Кошти спрямовували виключно на дороги, криниці, фонтани та портові споруди. За перші три роки зібрали 45 тисяч рублів.
Досягнення четверте: школа для нового міста
Торгівля росла. Герцог зрозумів: Одеса потребує власних закладів освіти. Він інвестував у навчальні установи.
Будівля Рішельєвського ліцею
За його підтримки з’явилися комерційне училище, гімназія, приватні пансіони та шляхетний інститут. 1817 року інститут перетворився на Рішельєвський ліцей, а згодом став основою для Одеського університету.
Можливо, це найсвітліше з його здобутків — він не лише збудував причали, а й створив інтелектуальну базу міста.
Досягнення п’яте: озеленення та контроль поливу
Одеса стояла в степу. Рішельє перейнявся проблемою озеленення і вивчав ґрунти.
Акація стала одним з символів Одеси
Він замовив білу акацію з Італії. Саджанці висадили вздовж вулиць. За догляд відповідальними зробили власників сусідніх будинків.
Полив дерев в Одесі
Під час щоденних об’їздів Рішельє зупинявся біля прив’ялого саджанця і стукав у двері господаря. Поради чи натиск з його боку працювали безвідмовно. Біла акація стала символом міста. Це — його «зелене» досягнення.
Досягнення шосте: чума 1812 року і рішуча реакція
У серпні 1812 року до порту повернулись торгові судна. Разом із товарами прийшла зараза.
Чума в Одесі
Чума в Одесі
До початку вересня щодня вмирали по двадцять людей. Рішельє розділив місто на п’ять карантинних секторів і закрив усі сухопутні кордони. Ринки, кав’ярні, лазні і храми заборонили. Забороняли навіть похорони.
Чума в Одесі
Підозрілі землянки в Карантинній і Військовій балках спалили. З 22 листопада запровадили повний домашній карантин. Дві третини мешканців опинилися без засобів до існування. Щоб уникнути голоду, Рішельє конфіскував зерно на складах і організував розвозку їжі і води.
Коли робітники відмовились хоронити інфікованих, градоначальник узяв лопату сам і почав копати могили. Чума тривала до лютого 1813 року. Загинув кожен восьмий одесит. Місто втрималось.
Проблема перша: бруд і нестача чистої води
Незважаючи на мільйони митних доходів, під ногами у містян залишався пил і болото. Кілька вулиць вимостили, але суцільного мощення не зробили.
Буря в Одесі
Найгостріша проблема — вода. Місто критично залежало від привізної питної води. Цю проблему Одеса вирішила значно пізніше.
Одеський водовоз
Проблема друга: Ізмаїл — провал у військовій справі
Як адміністратор Рішельє був блискучим. Як полководець — далеко не такий успішний. Під час російсько-турецької війни він командував піхотною дивізією.
Штурм Ізмаїла
1806 року він провалив штурм фортеці Ізмаїл. У підсумку дивізія відступила ні з чим. Управлінець від Бога, але полководець — ні.
Проблема третя: зворотний бік колонізації
У 1805 році Рішельє став генерал-губернатором Новоросійського краю. Він активно запрошував колоністів: греків, італійців, німців та інших.
Восени 1803-го під Одесою почали виникати німецькі колонії. Експериментували й із єврейськими землеробськими колоніями в Херсонській губернії.
Та в усього є зворотний бік. Кошти, які мали йти на облаштування переселенців, чиновники масово розкрадали. Багато людей на новому місці зустріли голод і хвороби.
Рішельє будував зверху. На місцях його апарат був пронизаний корупцією. Подолати її йому не вдалось.
Не був він і сліпим виконавцем: 1806 року скасував наказ про примусову виселення ногайських татар із Приазов’я і дозволив їм повернутися. За три роки домігся повернення десяти тисяч конфіскованих коней кримським татарам.
Проблема четверта: відкладений вибух соціальної напруги
Рішельє давав іноземному капіталу ексклюзивні пільги. Це підняло торгівлю та принесли багатьом добробуту.
Водночас склалося різке соціально-етнічне розшарування. Угорі опинилися успішні іноземні посередники з пільгами. Внизу — місцеві селяни, дрібні ремісники й бідні єврейські верстви.
Коли в другій половині XIX століття хлібний бізнес стикнувся зі світовою конкуренцією, ця тріщина вибухнула — у вигляді погромів 1871, 1881 і 1905 років.
Підсумок
Зводимо рахунок. Він не виходить у жодну просту цифру. За бронзовим пам’ятником на Приморському бульварі стоїть складна людина.
На пам’ятнику він у римській тозі з сувоєм у руці — законодавець і цивілізатор. Справжній Арман де Рішельє був людиною зі своїми слабкостями і чеснотами.
Він усе життя був одружений, але майже відразу віддалився від жінки. Любов до грошей у нього була мінімальна. На старості, ставши прем’єр-міністром Франції, він навіть продавав орденні камені, бо не мав на що жити.
Той самий, хто в п’ятнадцять не зміг витратити сорок луїдорів, віддав Одесі все, що міг, і помер небагатим.
Восени 1814 року імператор відкликав його до Франції. Все місто виходило проводжати його. Люди несли Дюка на руках і плакали. Це була особлива честь — бо одесити рідко віддають сльози без причини.
Ще більше подробиць про життя і діяльність Армана де Рішельє можна знайти у відкритих джерелах та архівах міста.
Створено за матеріалами: odessa-life.od.ua
