Коли йдеться про охорону кордону на півдні Одещини та в Одеській області, біля Одеси ми часто уявляємо собі катери на Дунаї або патрульні позашляховики. Проте є незамінна сила — зв’язок людини і собаки, що теж захищає Державний кордон. Напередодні Дня прикордонника ми поспілкувалися з майстер-сержантом, начальником кінологічного відділення 17-го Ізмаїльського прикордонного загону Віктором Шквирою, який служить разом зі своїм бойовим другом — службовим собакою на прізвисько Нагір. Нам пощастило на власні очі побачити глибоке взаєморозуміння між прикордонником та чотирилапим напарником. Як складається їхня робота та який шлях вони пройшли — розповідає сам Віктор.
Віктор свідомо обрав службу в прикордонних підрозділах. Після кількох років у торговельному флоті у 2015 році він добровільно мобілізувався до Ізмаїльського прикордонного загону.
«Я був серед тих, хто звертався до військкоматів у той час. Багато моїх товаришів вже були на Донеччині, тому я вирішив приєднатися до резерву, а найближчим підрозділом у нашому регіоні був саме 17-й прикордонний загін», — пригадує Віктор.
Швидко він знайшов спільну мову з кінологами й навіть раз став «фігурантом» для пошукового тренування собаки, що його захопило — робота кінолога завжди пов’язана з великою відповідальністю. Віктор зрозумів: собака — не просто робочий інструмент, а напарник, який відчуває настрій людини ще до команди.
«Сьогодні, з огляду на зміну оперативної діяльності на Державному кордоні в прикордонних районах, службовий собака — невід’ємна складова охорони та захисту кордону», — підкреслює кінолог.
Віктор проходив навчання в одному з кінологічних підрозділів у Великобританії, де велика увага приділяється психологічному стану собаки й індивідуальній роботі з кожним вихованцем.
«У Британії з тваринами працюють психологи — це було дуже пізнавально. Проте не можу сказати, що наші кінологи гірші за закордонних фахівців», — відзначає він.
Перші два його службові собаки були німецькими вівчарками, згодом він працював з бельгійськими вівчарками породи малінуа. Одну здобула дівчинку на прізвисько Сінді.
«Спочатку я трохи вагався щодо цієї породи: здавалося, що через вік можу не впоратися. Проте Сінді розкрила всі переваги своєї породи — її нервова система була стабільною й сильною, з нею можна працювати в найрізноманітніших умовах», — ділиться майстер-сержант.
Рік тому до Віктора потрапив ще один бельгійський малінуа — п’ятирічний Нагір. З початку повномасштабного вторгнення він служив разом зі своїм попереднім господарем на Чернігівщині: вони ділили хліб та воду на передовій. Коли кінолог залишив ту частину служби, собаку передали до Ізмаїльського загону, а Віктор уже очолював кінологічний відділ.
«Обидві собаки вимагали корекції в плані агресії. Настав час передати одну з них іншому власнику — і я зрозумів, що не можу відпустити Нагіра. Віддав Сінді, згодом отримав документи на Нагіра і побачив, що в нас навіть спільна дата народження. Це змінило мій погляд: я відчув, що між нами особливий зв’язок», — пригадує він.
Зараз Нагір працює як розшуковий собака Держприкордонслужби: він натренований виявляти людей і предмети на ділянці місцевості, а також посилює безпеку будь-якого прикордонного наряду або групи реагування.
Як начальник кінологічного відділення, Віктор, окрім дресури собак, приділяє багато уваги роботі з особовим складом: його завдання — мотивувати кінолога так, щоб той міг ефективно працювати зі своїм підопічним.
«Поступ розвитку кінологічної служби в Держприкордонслужбі, зокрема у нашому 17-му загоні, мені імпонує. Радує, що зміни в законодавстві щодо застосування службових собак відбуваються на краще. Це мотивує мене як керівника. Пишаюся своєю командою: їхня готовність служити в складних умовах і витривалість вражають», — говорить прикордонник.
Кінологія — це щоденна праця й навчання. Кожен день кінологи разом зі своїми собаками відпрацьовують нові вправи, відточують витримку й швидкість реакції. На кордоні немає другорядних речей — помилка може дорого коштувати.
Нагір має спеціальну професійну амуніцію, яка не є просто аксесуарами, а критично необхідним спорядженням для роботи в умовах півдня: захисні окуляри (рекси) оберігають очі від колючої рослинності, піщаних поривів вітру та яскравого сонця; спеціальні капці захищають лапи від розпеченого асфальту, колючок чи гострого каміння; ударний намордник — окремий елемент спорядження, що дає змогу нейтралізувати правопорушника одиничним ударом завдяки вшитій сталевій пластині, при цьому не застосовуючи укусу — така тактика дозволяє затримувати осіб ефективно й максимально гуманно.
«Нещодавно під час патрулювання зупинилась автівка, в якій пасажири були в стані алкогольного сп’яніння. Вони поводилися агресивно та намагалися спровокувати конфлікт із нарядом. Мені довелося застосувати службового собаку. Нагір був в ударному наморднику й відпрацював миттєво: за сім секунд троє порушників стали контрольованими для подальшого розбору ситуації», — розповідає він.
Робота з малінуа — це не лише техніка дресури, але й постійна самодисципліна. Віктор зізнається: Нагір навчив його суворому самоконтролю, бо для ефективного спільного виконання завдань обом потрібно вміти стримувати емоції.
«Собака допоміг мені краще контролювати свої почуття — негативні емоції ні мені, ні моєму напарнику не потрібні під час виконання завдань. Відпрацювали, отримали результат, подивилися один одному в очі — іноді я навіть цілую його в носик», — ділиться кінолог.
Зазвичай службовий вік собаки триває близько восьми років, після чого настає заслужений відпочинок. Проте для Віктора та Нагіра списання за віком не означатиме розриву їхнього зв’язку: прикордонник уже вирішив, що забере бельгійця до себе додому, коли настане час.
«Він став частиною мого життя та служби, моїм побратимом. Незалежно від того, як складуться обставини, цей пес завершить свій шлях разом зі мною», — каже Віктор.
Віктор і Нагір патрулюють береги Дунаю та степові ділянки півдня Одещини і Одеської області. Специфіка терену складна — очерети, плавні, підвищена вологість і літня спека. Проте гострий нюх собаки та професійна майстерність прикордонника роблять цей тандем надійним бар’єром для правопорушників.
Поки Віктор і Нагір виходять на чергове патрулювання, мешканці Ізмаїльського району та прилеглих територій, включно з районами біля Одеси, можуть почуватися спокійніше: на посту стоїть не лише професіонал, а непереможний дует людини й собаки.
Раніше ми повідомляли: В Одесі зросла кількість постраждалих внаслідок атаки: пошкоджені понад 20 будинків
Створено за матеріалами: bessarabiainform.com
