Головні тези:
- У межах проєкту створили шість нових туристичних маршрутів — від велоподорожей і нічних прогулянок до гастро- та етнотурів.
- Куяльницький лиман захищений на міжнародному рівні: він входить до Смарагдової мережі Європи та є частиною Національного природного парку «Куяльницький».
- Для туристів готують не лише демонстрацію природи й лікувальних грязей, а й розповіді про чумацьку спадщину, колишні солепромисли та козацькі традиції регіону.
Проєкт «Чумацький шлях» розпочався на Одещині після перемоги в грантовому конкурсі й за рік об’єднав громадську організацію «ОДЕСА ВАУ», Національний природний парк «Куяльницький», а також Красносільську, Усатівську та Іванівську громади. Його основна мета — розвинути туристичний потенціал Куяльницького лиману через екологічні, історичні та гастрономічні маршрути.
Територія навколо Куяльника має офіційний природоохоронний статус: лиман включено до Смарагдової мережі — переліку природно важливих ділянок, які охороняються на європейському рівні. Додатково ця місцевість є частиною Національного природного парку «Куяльницький».
Автори ініціативи вважають, що Куяльник має всі передумови стати одним із магнітів внутрішнього туризму на півдні України завдяки поєднанню лікувальних грязей, степових краєвидів, історії чумацьких шляхів і локальної кухні. Презентація маршрутів відбулася за участі представників громад, науковців парку та місцевих громадських ініціатив.
Цілющі грязі, давні шляхи та «Смарагдова мережа»
Куяльницький лиман, переконані учасники проєкту, має величезний туристичний потенціал. Головне багатство цієї території — унікальні лікувальні грязі, природна ропа й мінеральні джерела. Однак Куяльник — це також місце з багатою історією: тут пролягали чумацькі маршрути, якими поширювали куяльницьку сіль як по Україні, так і за її межі. Людські поселення на цих землях існували з давніх часів — в Усатівській громаді знайдено пам’ятки палеоліту.
Куяльник відомий і своєю неповторною природою: лиман увійшов до Смарагдової мережі Європи — переліку територій загальноєвропейського природоохоронного значення. Тут гніздяться й зупиняються під час перельотів різні види птахів, на берегах ростуть рідкісні рослини, а пейзажі іноді здаються марсіанськими. Усе це поєднано в межах Національного природного парку «Куяльницький».
Тому організатори проєкту бачать туризм як один із ключових напрямів економічного розвитку регіону навколо Куяльника.
Читайте також: На Куяльницький лиман прилетіли рідкісні фламінго
Про «Куяльницький дзен» і «Степовий гламур»
Сьогодні в межах проєкту вже розроблено п’ять основних туристичних маршрутів.
- «Чумацькими шляхами» — подорож слідами соляної торгівлі та козацької історії. У межах туру відвідувачі зможуть оглянути місцеві музеї Межлимання і дістатися до берегів Куяльницького лиману.
- «Сіль, глина, вогонь» — маршрут, де окрім милування природою можна створити власний оберіг, навчитися випікати ритуальні пряники і скуштувати локальні делікатеси: місцеві вина, сири та ситний домашній обід.
- «Ніч на планеті Куяльник» — запрошення провести вечір або ніч на лимані; учасників чекає захід сонця над водою, астрономічні спостереження в телескоп, тиша степу та чумацькі легенди.
- «Велокільце Куяльника» — активний маршрут для велосипедистів, що проходить берегами лиману і поєднує спорт із природними ландшафтами.
- «Рожевий лиман — степовий гламур» — ідеальна експедиція для фотосесій: солоні простори, берегові лінії та відкриті горизонти створюють ефектні кадри.
- «Куяльницький дзен» — дводенний тур для невеликих груп або сімей, орієнтований на спокійний відпочинок, занурення в природу та духовне відновлення.
До джерел лікувальних грязей крізь очерет
Національний природний парк пропонує цікаву екологічну стежку — «Куяльницьке родовище лікувальних грязей».
— Це коса, точніше — залишки дамби від колишнього солепромислу, по якій можна дістатися до родовища лікувальних грязей, — розповідає начальник науково-дослідного відділу парку Олег Деркач. — Не кожна грязь має лікувальні властивості, але тут вона справді цілюща. Саме звідси її отримує місцевий санаторій. Родовище вивчене: відомі запаси, властивості та хімічний склад. Ми плануємо облаштувати екостежку з QR-кодами та інформаційними стендами про грязі й рапу — їхні лікувальні якості та застосування. По дорозі розповімо про очерет, що росте стіною: він виконує функцію природного біофільтра, є домівкою для багатьох видів тварин і допомагає укріплювати береги. Поза тим, за очеретяними заростями починаються сліди колишніх солепромислів — залишки споруд збереглися й донині. Наприклад, школа в селі Корсунці колись слугувала адміністративною будівлею солепромислу й була зведена близько ста років тому.
Меланхолійна краса занепаду
Ще одна приваблива, але сумна пам’ятка — санаторій імені Пирогова. Цей знаменитий грязьовий курорт заснували в 1833 році. Історичні корпуси грязелікарні занесені до переліку місцевих пам’яток архітектури. Проте, попри статус національного курорту, багато будівель руйнуються. Архітектурна спадщина втрачає свій колишній вигляд: напівзруйновані корпуси і старі споруди створюють атмосферу минулого, але водночас справляють пригнічувальне враження.
Держава, отримавши контроль над комплексом санаторію, мала наміри відновити історичні споруди, однак інвесторів знайти не вдалося. А під час воєнних дій реалізація таких планів стає вкрай складною.
