Що говорять ті, хто потрапив у пастку
Навряд чи навіть найбільш довірливий одесит — якщо такі ще трапляються — припустить, що публіка навколо Старокінного ринку, йдеться і про покупців, і про продавців, вирізняється вишуканою вікторіанською ввічливістю.
Тамтешні торговці іноді дозволяють собі такі перли, що вуха в’януть. А проте те, що я почув одного квітневого недільного дня від чоловіка, який оступився на дощатому настилі на вулиці Косвена біля входу на ринок, значно перевершило мої сподівання.
У всьому цьому було і згадування вертикалі влади — від президента до двірника, і критичні ремарки в бік Трампа, Путіна та іранського керівництва. Коротко кажучи, звучав цілий концерт!
Цікаво, що чоловікові пощастило: ногу він заштовхнув у дірку на настилі будучи напідпитку. Якби був тверезим — навряд чи обійшлося б без перелому. Статистика підказує, що п’яні в таких випадках мають певну долю удачі: алкоголь трохи розслаблює тіло при падінні й іноді рятує від тяжчих травм.
Але постає інше питання: якщо хтось приземлиться невдало і отримає перелом, хто нестиме відповідальність? Хто відповідає за цей безлад на так званому тротуарі, хто оплатить тривале й дороге лікування? Куди скаржитися?
Звісно, перша реакція одеситів — традиційне «у мацепекарню!» — але поки ви обмірковуєте інші варіанти, розкажу одну показову історію, яка трапилась рівно 30 років тому.
Провал у настилі біля Старокінного ринку
Фатальна помилка поляка
У 1996 році, після двадцяти років роботи за фахом після закінчення Інституту зв’язку, я вирішив стати журналістом у першій приватній газеті Херсонщини. В редакції не було власного авто, а газети привозив із миколаївської друкарні поляк на ім’я Кшиштоф.
Мало хто, напевне, бачив такі мікроавтобуси польського виробництва — «Жук». Ці «бляшанки» вже зникли з наших доріг — вони немов дематеріалізувалися.
«Бляшанка» — не метафора: всередині кузов був голий метал. Тобто, це була справжня жесть у всіх сенсах. До слова, це був уже мій другий «смішний» мікроавтобус у житті.
Першим був ЕрАЗ з Єреванського автозаводу; я намотав ним тисячі кілометрів, обслуговуючи телеретранслятори в райцентрах Херсонщини. ЕрАЗ нам дістали в подарунок від обкому КПРС — двигун то підводив, то ходова, але його луджений металевий кузов і днище з бакелізованої фанери були практично вічними.
А Кшиштоф свого «Жука» доглядав ретельно — він був його джерелом доходу. Якось він подзвонив у редакцію та сказав: вибачте, буду трохи запізнюватись, у мене тут дуже цікава справа.
Ну добре, подумали ми, зачекаємо. Чекали ТРИ години; коли він прийшов, був розгніваний. Виявилося, що побачив на дорозі відкритий каналізаційний люк, хтось поцупив кришку, він акуратно заїхав туди переднім колесом і поспішив дзвонити в міліцію.
Кшиштоф розповів, що у Польщі за подібні випадки передбачались серйозні винагороди: водію, який потрапив у дірку від незакритого люка, компенсували збитки, а платило підприємство, яке відповідало за каналізацію. Це тривало недовго: поліція взяла справу під контроль, пункти прийому металу почали перевіряти, власники люків змушені були понести штрафи, а кришки почали встановлювати надійніше або замінювати на полімерні.
Отже, халява скінчилась, і тут Кшиштоф помітив подарунок долі у Херсоні. Він дзвонив міліції довго; коли зв’язався вдруге, почув у відповідь: «Припиніть жартувати! Один раз пожартували — ми посміялись, ідея цікава. Але ви дзвоните знову — не наривайтесь: приїдемо й оштрафуємо вас!»
Регіт у редакції був гомеричний ще й тому, що в тому номері газети, який Кшиштоф тільки-но привіз із друкарні, була моя стаття про масове безкарне викрадення кришок люків у Херсоні.
Це було справжнє лихо: фото з пункту прийому брухту демонстрували гори поламаних кришок. Чавун крихкий — злодії ламали кришки, а приймальники із «чистою совістю» брали їх як металобрухт. Міліція була «в курсі», отримувала свою частку від приймалень, а люди ламали автомобілі і ламали ноги.
Пастки на дорогах і тротуарах — хто має відповідати?
У цій темі є й приємна сторона: досі можна знайти в місті кришки люків, відлиті сто років тому, з літерами «Общество ТРУДЪ» — справжні раритети.
Колись подібні раритети були і в Херсоні: кришки з написом «Херсонская еврейская профессионально-техническая школа». Сто років тому там навчали дерево- та металообробці. Кришки були — а потім зникли. І ніхто за це не поніс відповідальності…
Повертаючись до проблеми розбитого дощатого настилу на вулиці Косвена: цей «провал» у тротуарі залишається і через два тижні після того, як став помітним. Ходити проїжджою частиною «не комільфо», тому пішоходи мусять обходити дірку, що утворилась через відсутні дошки. Куди телефонуєш зі скаргою? Слово «скарга» тут замало — потрібно вимагати ремонт. Але куди звертатись? Чекаємо ваших порад.
Читайте також:
- Одеса і марний Чорноморський флот: порівнюємо війну на морі у Другу світову і зараз
- Війна в Ірані: що українцям треба знати про цю країну
Валерій БОЯНЖУ, Херсон — Одеса
Створено за матеріалами: odessa-life.od.ua
