Ключові моменти:
- У селі Мала Василівка бібліотека переосмислила свою роль і стала багатофункціональним центром дозвілля для місцевої громади.
- З фондів вивели майже тонну застарілої та російської літератури, натомість активно поповнюють колекції україномовними виданнями.
- При бібліотеці діє невеликий музей народознавства, а для дітей регулярно проводять освітні та культурні заходи.
- Центр також виконує функції волонтерського осередку: тут плетуть маскувальні сітки та збирають допомогу для захисників.
Журналіст Юрій Федорчук поспілкувався з бібліотекаркою Ларисою Лисенко та місцевими жителями, які активно долучаються до роботи Центру дозвілля.
У статті також йдеться про процес дерусифікації бібліотечних фондів — це частина загальноукраїнської політики оновлення бібліотек, що проводиться відповідно до рекомендацій Міністерства культури та інформаційної політики України.
Щодо волонтерської діяльності — співпраця відбувається з місцевими організаціями, зокрема з волонтерським штабом «Архангела Михаїла» та кількома благодійними фондами.
Замість дитсадка — центр культури й дозвілля
Хранителька народних традицій у Малій Василівці — Лариса Лисенко
Понад 40 років Лариса працює бібліотекаркою в Малій Василівці Любашівської громади. Вона — жвава, невтомна і щиро закохана в книгу та народні традиції.
Її бібліотека давно перестала бути лише місцем зберігання книжок. Це — місце зустрічей за інтересами, платформа для популяризації українського слова та обрядовості. З початком війни заклад додатково став майданчиком для волонтерських ініціатив на підтримку захисників і постраждалих земляків.
На початку 2022 року книгозбірня переїхала до нового Центру дозвілля — простору для спілкування, навчання й відпочинку для дітей та молоді.
Юні читачі
Раніше, від 1960 року, сільська бібліотека розміщувалась у клубі. Лариса очолила її у 1988 році. Хоча навчання на філологічному факультеті Одеського університету вона не завершила через сімейні обставини, це не завадило їй присвятити життя культурній та просвітницькій роботі.
Новобудова, куди переїхала бібліотека, спершу мала слугувати дитячим садком, але цей проєкт так і не був реалізований. Після об’єднання з Любашівською громадою приміщення відремонтували за кошти громади та меценатів і пристосували під Центр дозвілля.
13 січня тут відкрили сучасний культурний осередок, де розмістили книгозбірню та музей народознавства з патріотичним куточком. У приміщенні облаштовано зони для освітніх і культурних заходів, тренінгів та спортивних занять. Місцеві аграрії і депутати допомогли привести до ладу прилеглу територію та придбали вишиванки для творчих колективів.
Тонну книжкового мотлоху відправили в макулатуру
Свято Обжинок
Останні роки Лариса систематично очищує полиці від застарілих видань і книжок російських видавництв. Через це бібліотечний фонд помітно оновився.
В рамках бібліотечної декомунізації та дерусифікації майже тонну радянської пропагандистської літератури та творів російських класиків здали в макулатуру. Натомість приємно отримувати пакунки з сучасними україномовними та актуальними виданнями, — розповідає Лариса. — Турбує інше: молоде покоління дедалі більше залучене до комп’ютерів і смартфонів. Навіть найменші часто шукають у руках телефон замість іграшки, тож ми прагнемо зменшити їхню залежність від гаджетів.
День захисту дітей
Щоб зацікавити дітей книгою, Лариса організовує тематичні заходи: книжкові розваги «Світлішає на світі, коли радіють діти», Всеукраїнський тиждень дитячого читання під гаслом «Наближаємо Перемогу з книгою», виставки новинок «Книжковий дім відкритий всім». На Міжнародний день рідної мови проходять виставки «Наша мова, як пташка світанкова» та флешмоби читання вголос. Діти беруть участь в інтелектуальних годинах-ерудитах, а переможців заохочують призами.
З появою Центру дозвілля Лариса несподівано стала організаторкою дозвілля для сільської малечі: через низьку зарплатню завклубу вона була змушена шукати іншу роботу, і тепер у клубі залишилася лише техпрацівниця Інна Гринчишина, а основні активності координує бібліотекарка.
Окрім читання, діти малюють, складають пазли, слухають музику, грають у шашки, шахи та настільний теніс. Також часто відвідують музей народознавства, де зібрано десятки предметів ужиткового мистецтва та старожитностей.
Рушники, праски й валіза фронтовика
Маскування для фронту
Серце музейної колекції — десятки вишитих рушників, картин, хусток та інших речей, які Лариса збирала з молодих років. Раніше більшість експонатів зберігались у неї вдома або прикрашали стару бібліотеку.
Тепер для музею виділили окреме приміщення в Центрі. Староста села, колишні працівники клубу та багато сільських мешканців принесли цікаві речі: вишиванки місцевих майстринь, прядку, примус, глечики, залізні праски, а також дерев’яну валізу, з якою повернувся додому один із фронтовиків. Одна з учениць, восьмикласниця Карина, поповнила експозицію власноруч виготовленим брелоком із національною символікою — речі, які вона створює для воїнів. Після завершення війни дівчина мріє влаштувати персональну виставку своїх виробів у музеї.
Свято рідної мови
Школярі охоче відвідують музей старожитностей, а деякі хлопці, побувавши на екскурсії, приводять туди друзів і розповідають про експонати, уже виступаючи в ролі маленьких екскурсоводів.
У Малій Василівці зберігають і відтворюють народні обряди та традиції: відзначають свято «Обжинки», водять хороводи біля купальського багаття, проводять День вишиванки, ворожать на Андріївські вечорниці та інші святкування.
Коли починається аншлаг?
Музейні скарби
Офіс Центру дозвілля виконує й роль волонтерського хабу: тут збираються небайдужі жителі, плетуть маскувальні сітки та готують передачі для захисників.
Десятки чоловіків із старостату нині боронять країну. На жаль, є і втрати — серед загиблих є родичі місцевих мешканців, зокрема рідний племінник Лариси Лисенко.
Коли надходить замовлення на маскувальну сітку, у Центрі починається справжній аншлаг. Дорослі й школярі працюють невтомно, намагаючись якнайшвидше сплести захисні сітки. Разом із смаколиками, теплими в’язаними шкарпетками та консервацією — перш за все маринованими грибами з місцевого лісу — Лариса доставляє посилки до публічної бібліотеки в сусідньому центрі громади та до волонтерського штабу «Архангела Михаїла». Звідти передачі відправляють на фронт службами доставки.
Колись у Центрі також надавали гуманітарну допомогу родинам військових, малозабезпеченим сім’ям, переселенцям і вразливим категоріям населення завдяки благодійним організаціям та окремим волонтерам.
І квіти вирощує, і картопляниками частує
Заквітчений Центр дозвілля
З настанням весни подвір’я Центру прикрашають кущі юки — їх посадила особисто пані Лариса. Влітку та восени двір стає яскравою квітковою зоною, яку оцінило все село.
Щовесни в громаді відбувається природоохоронна акція «За чисте довкілля». У долині Тилігулу, де вже понад півтора століття б’є цілюще джерело, працівники старостату, культосвітні заклади, товариство «Тилігул», комунальні служби та небайдужі мешканці прибирають берег, саджають дерева й кущі.
Лариса Лисенко — ще й вправна господиня. Її фірмові картопляники та голубці неодмінно прикрашають святкові столи під час місцевих фестивалів, а вдома бабусиними стравами смакують онуки Андрій та Олег.
Цифра
Маловасилівська сільська бібліотека — єдина книгарня на території двох сіл, обслуговує понад 200 читачів, серед яких 55 дітей. Книжковий фонд налічує більш ніж 8 000 примірників.
Раніше ми розповідали про палаци, млини й підземелля без охорони та чому унікальна архітектура Любашівщини досі не має статусу пам’яток.
Також повідомляли про вчительку з Любашівки, яка виховує юних винахідників та має родичів із роду Бандери, а ще — про нацгвардійця з Одещини, який уперше обійняв доньку після чотирьох років неволі.
Створено за матеріалами: odessa-life.od.ua
