Запах сірководню біля моря або лиманів на Одещині часто викликає тривогу в місцевих мешканців і гостей регіону. Проте в більшості випадків це — природне сезонне явище, яке не відображає масштабної екологічної катастрофи. В окремих водоймах концентрація газу може впливати лише на місцеві водні біоресурси.
У Державній екологічній інспекції Південно-Західного округу пояснюють, що джерела сірководню у Чорному морі та в лиманах різні. У морі цей газ пов’язаний із процесами глибоководної екосистеми, натомість у лиманах він з’являється внаслідок літніх природних змін.
Чому запах сірководню не завжди означає небезпеку
У Чорному морі сірководень накопичується на великих глибинах протягом тисячоліть. Через специфічну будову водного стовпа верхній шар води насичений киснем і виконує роль природного бар’єру, тому газ не піднімається до поверхні поблизу узбережжя.
Інша картина в лиманах Одещини. У спеку частина водної рослинності відмирає, і в умовах обмеженого доступу кисню бактерії починають розкладати органіку на дні. Під час цього процесу в донному мулі утворюється сірководень.
«Саме тому в окремі періоди можливі замори риби», – додають екологи.
Поряд із негативними наслідками такий природний процес має й позитивний бік. Завдяки сірководню формуються відомі сульфідно-мулові грязі Куяльницького, Хаджибейського та інших лиманів Одещини. Ці лікувальні грязі протягом десятиліть використовують у терапії захворювань суглобів, шкіри та опорно-рухового апарату.
Фахівці наголошують: однаковий газ може бути компонентом різних природних процесів. Тому поява характерного запаху біля водойми не завжди означає екологічну загрозу.
Фото: Держекоінспекція
Нагадуємо
В Одеській області затримали чоловіка, який незаконно добув майже 90 тисяч мідій із Сухого лиману. За оцінкою правоохоронців, заподіяна державі шкода становить майже 300 тисяч гривень.
Створено за матеріалами: 048.ua
