Ключові моменти:
- В Одесі три десятиліття тривала суперечка між двома найвпливовішими місцевими газетами.
- «Одеський листок» та «Одеські новини» формували обличчя журналістики в регіоні й за його межами.
- У цих виданнях розпочинали кар’єри такі постаті, як Дорошевич, Жаботинський і Корній Чуковський.
- Протистояння завершилося після встановлення радянської влади.
Про легендарну ворожнечу між «Одеським листком» і «Одеськими новинами» у новому випуску проєкту, присвяченого історії міста, розповідає журналістка й ведуча Ірина Полякова. Відео відкриває маловідомі сторінки медійної історії Одеси — від газетних сенсацій і конфліктів із цензурою до появи авторів, які згодом стали відомими по всій імперії.
У матеріалі використано факти з давніх одеських видань, історичних спогадів, архівних публікацій та досліджень історії місцевої преси. Багато епізодів сьогодні здаються майже неймовірними — та саме так формується своєрідний одеський стиль журналістики: емоційний, різкий і надзвичайно конкурентний.
Як Одеса перетворила газети на справжню міську пристрасність
Наприкінці XIX століття в Одесі ще не було телебачення або соцмереж, та це не заважало місту жити у режимі інформаційної гонки. Щоранку тисячі місцевих мешканців купували свіжі видання, обговорювали матеріали в кав’ярнях і чекали нових скандалів.
Головними суперниками стали два видання — «Одеський листок» та «Одеські новини». Саме між ними майже тридцять років точилася одна з найгучніших газетних війн Півдня імперії.
— Щоранку одесит мав одне важливе питання: яку газету сьогодні взяти з собою на прогулянку, — пояснює у відео Ірина Полякова.
Будинок на Ланжеронівській, у якому містилася редакція «Одеського листка»
Редакція «Одеського листка» розташовувалася в помітному будинку на Ланжеронівській з баштою та годинником. Це була справжня фабрика новин: друкарні з Німеччини, ротаційна машина з Парижа і наклади, що сягали до 40 тисяч примірників — для того часу вражаюче.
Читайте також: «Лопни, але тримай фасон»: як Одеса стала столицею стилю (відео)
Василь Навроцький і перший автомобіль імперії
Власником «Одеського листка» був Василь Навроцький — одна з найяскравіших персон журналістської справи того періоду.
Приїхавши до Одеси майже без коштів, він починав у друкарні, а згодом вирішив викупити збиткове оголошенче видання. Вже за кілька днів йому вдалося обійти торгові фірми міста й зібрати значні суми передоплат за рекламу.
Василь Навроцький
Навроцький добре розумів: медіа — це не лише текст, а й швидкість подачі інформації.
У 1891 році він привіз до Одеси перший автомобіль у всій імперії — французький Panhard-Levassor. Поки перехожих попереджав хлопчик із червоним прапорцем, репортери «Листка» вже гнали на місце події швидше за конкурентів.
«Газетний лев на бензиновому ходу — ось так можна описати масштаби цієї людини», — каже ведуча.
Василь Навроцький та його знаменитий автомобіль
Чим «Одеські новини» відрізнялися від суперника
Якщо «Листок» робив ставку на емоцію, сенсації й гучні розслідування, то «Одеські новини» орієнтувалися на іншу аудиторію.
Керував виданням Ізраїль Хейфец — юрист і театральний критик, прихильник інтелігентної, аналітичної журналістики. Видання приваблювало студентів, інтелігенцію та читачів, яким було цікаво не лише місцеве, а й міжнародне життя.
Газета «Одеські новини»
«Новини» мали власних кореспондентів у Лондоні, Римі та Берні — нечуваний для того часу рівень для провінційної преси.
У виданні публікували матеріали про науку, економіку, культуру та міжнародну політику, а ще — гострі карикатури й ґрунтовну аналітику.
Цікаво, що річна передплата на обидва видання коштувала однаково — десять рублів. Жодна з газет не бажала виглядати дешевшою за іншу.
Читайте та дивитесь також: Одеський «Бермудський трикутник». Куди зникають літаки та що бачили давні греки?
Як одеські журналісти формували нову пресу
Одним із головних творчих козирів «Одеського листка» був Влас Дорошевич, відомий під псевдонімом Фігаро.
Саме він запровадив знаменитий «короткий рядок» — динамічний стиль із короткими, гострими фразами, який згодом вплинув на одеську літературну школу.
«Одеський листок»
Коли в місті припинили подачу води, Дорошевич іронічно написав: «Рекомендую терміново заснувати товариство порятунку тих, хто гине від спраги». Читачі сміялися, а чиновники червоніли.
Після одного дуже різкого фейлетону його навіть хотіли вислати з міста протягом 24 годин. Проте це не завадило йому продовжити співпрацю з виданням уже з Петербурга.
У цих же газетах починав і молодий Микола Корнейчуков, який для першої публікації взяв псевдонім Корній Чуковський — ім’я, що згодом стало відомим широкому загалу.
«Газета — це не лише папір і друкарська машина. Перш за все це — люди», — підкреслює Ірина Полякова.
Чому суперники іноді ставали партнерами
Попри жорстку конкуренцію, обидві редакції часто об’єднувалися перед загрозою зовнішнього тиску — цензури.
Кожен номер проходив перевірку цензорів: за «небезпечні» матеріали накладали штрафи, конфісковували тиражі або й закривали видання.
Особливо страждали «Одеські новини» через їхній вільнодумний тон.
Але коли влада починала тиснути надто прямо, колись непримиренні суперники іноді ставали союзниками. Так було, наприклад, у 1918 році після закриття газети «Південна думка»: і «Листок», і «Новини» майже одночасно виступили на захист свободи слова.
Як закінчилася тридцятирічна газетна війна
Фінал цієї історії настав разом із встановленням радянської влади в Одесі у 1920 році.
Нова система не потребувала незалежної журналістики, гострих фейлетонів або конкурентної преси.
«Одеський листок» було закрито як «рупор буржуазії», а «Одеські новини» ліквідували як політично небажане видання.
Так завершилася одна з найяскравіших епох у медіа-історії міста.
Однак головний результат цієї боротьби зберігся.
— Поки дві сторони боролися, вони не могли дозволити собі брехню чи лінь. І головним переможцем у цій боротьбі став читач, — підсумовує Ірина Полякова.
Що ще розповідає відео Ірини Полякової
У повному відео на YouTube ведуча детальніше розповідає про легендарні одеські газетні баталії. Зокрема ви дізнаєтеся:
- як редакції «полювали» на чиновників і влаштовували справжні журналістські «сафарі»;
- чому один невдалий друкарський набір ледь не спричинив політичний скандал за участі мера Одеси;
- як редактори-конкуренти опинилися разом у кошику повітряної кулі над містом;
- чому одесити іноді купували одразу дві ворогуючі газети;
- як газетне суперництво сприяло формуванню традиції незалежної журналістики в Одесі.
Дивіться повне відео з Іриною Поляковою, щоб глибше зануритися в атмосферу старої Одеси та її найгучніші газетні баталії.
Ще статті за матеріалами відео:
- Які райони Одеси можуть провалитися: що відбувається під містом (відео)
- Район-привид Одеси: куди зникли легендарні Млини та чому там текли ріки коньяку (відео)
Матеріал спочатку було представлено у відеорозповіді.
Створено за матеріалами: odessa-life.od.ua
