Ключові моменти
- Колхозна вулиця отримала назву на честь Йосифа Тимченка — одеського механіка та винахідника, який понад 40 років працював в Одесі й створив низку унікальних пристроїв.
- У 1893 році Тимченко сконструював перший відомий «стрибковий механізм», що забезпечував переривчастий рух кадрів — принцип, який згодом став ключовим для роботи кіноапаратів і був використаний іншими винахідниками.
- Серед його розробок — електричні годинники, прилади для обсерваторії, мікрохірургічні інструменти та інші пристрої, які отримали високу оцінку на міжнародних виставках.
- Незважаючи на значний внесок, багато винаходів Тимченка не були запатентовані, через що світову славу часто здобували ті, чиї розробки з’явилися пізніше, але були офіційно оформлені.
Колгоспи в СРСР: як жили радянські кріпаки
До 2016 року ця вулиця в Київському районі Одеси мала назву Колхозна. І не всі сучасні читачі, мабуть, чітко розуміють, що саме означав колгосп у ті часи. Незважаючи на відому фразу «Колхоз — дело добровольное», реальність колективізації часто була жорсткішою: до вступу у колгосп змушували багатьма методами, інколи й силовими.
Після встановлення радянської влади одноосібні селянські господарства поступово замінювалися колективними. Землю, сільськогосподарську техніку, худобу, інструменти й інші засоби виробництва передавали у спільну власність, а управління здійснювалося громадами колгоспників; розподіл результатів праці затверджувався рішеннями учасників колгоспу.
Про те, наскільки неоднозначними були настрої селян щодо колективізації, талановито, хоч і однобічно, писав Михайло Шолохов у «Піднятій цілині». У радянських школах це видання широко пропагували як «ідеологічно правильне» і протиставляли «ворогів народу» — «кулаків» — тим, хто опирався входженню до колгоспів.
Колективізація проходила складно: часто застосовувалися волюнтаристські рішення партійного керівництва, а супротивників колективного господарювання було чимало. Багато селян відчували, що «що наше — те нічиє». Проте протягом кількох десятиліть процес було завершено.
Як і в будь-якому іншому явищі, у колективізації були різні сторони — багато залежало від характеру та професіоналізму голови колгоспу. В Одесі, наприклад, були вулиці, назви яких змінювалися: від Колективної до імені Макара Посмітного, а з 2024 року одна з них стала Балтиморською.
Посмітний та інші заслужені керівники, як-от згадуваний у Херсонщині Дмитро Моторний, стали легендами колгоспного руху в позитивному сенсі: їхні господарства вважалися прикладами раціонального ведення виробництва, а працівники там мали відносно гідні умови життя.
Місцеві анекдоти також відображали реальний ритм життя: «Робота в колгоспі: вранці встав — уже запізнився», натякаючи на те, що праця починалася ще до сходу сонця. Проте більшість колгоспів жили, можна сказати, скромно й одноманітно.
Цікавий факт, що багатьох сучасних мешканців шокує: аж до 1970–1980-х років колгоспники фактично не мали паспортів. З 1932 року паспорти видавали мешканцям міст, робітничих селищ та працівникам підприємств. Сільським ж жителям паспорт не видавали, щоб обмежити їхню мобільність; для поїздок вони отримували довідки від правління колгоспу.
Ситуація почала змінюватися в 1974 році, коли ухвалили постанову про нові паспорти СРСР. Формально вона дозволяла паспортизацію сільських мешканців, але масове видавання паспортів розгорнулося поступово в 1976–1981 роках.
У віддалених районах паспорти іноді почали видавати лише в середині 1980-х. Наприкінці десятиліття майже всі сільські жителі мали паспорти. Після 1990 року, коли почався розпад СРСР, колгоспна система також руйнувалася: почався повторний перерозподіл землі й відродження одноосібних господарств.
Йосиф Тимченко винайшов кіно в Одесі
Зараз ця вулиця носить ім’я Тимченка. Багато містян можуть запитати: «Хто такий Тимченко і чому його ім’ям названа вулиця?» Перенесімося уявно до будинку №10/12 на колишньому Московському проспекті в Харкові (сучасний проспект Героїв Харкова) — саме там на одному з будинків є меморіальна дошка, що вказує на діяльність Йосифа Тимченка як винахідника першого у світі кіноапарата.
Можна почути заперечення: «Не ж саме Люм’єри винайшли кіно? І яке це має відношення до Одеси?» Спробуємо розібратися детально.
Довгий час вважалося, що народження кінематографа відбулося 28 грудня 1895 року в Парижі, коли брати Огюст і Луї Люм’єр показали перший публічний кінопоказ у «Гран-кафе». Проте, як у багатьох науково-технічних історіях, є передісторія й попередні прориви.
Пригадуємо випадок Івана Пулюя: його праці значною мірою сприяли відкриттю рентгенівських променів, проте визнання здобув інший учений. Схожа ситуація відбувалася й із винайденням кінематографа.
Є версія, що одним із джерел ідей для розвитку кіно був саме Україна. 9 січня 1894 року механік-самородок Йосиф Тимченко на з’їзді натуралістів у Москві демонстрував прилад, створений у 1893 році — «пристрій для аналізу стробоскопічних явищ».
Цю дату можна розглядати як одну з важливих віх у формуванні кінематографічних технологій. Проте існують й інші думки. Історик кіно Сергій Гавриленко зауважує, що твердження про те, що Тимченко створив перший у світі кіноапарат, є спірним: скоріше, він розробив прототип, який значно покращував демонстрацію рухомих зображень і підкреслював необхідність використання подібних механізмів у майбутніх апаратах — аналогічно до ролі Пулюя у відкритті рентгенівських променів.
Цікаво, що в російськомовному сегменті Вікіпедії Тимченка іноді називають «російським механіком-винахідником українського походження».
Йосиф Тимченко народився 26 листопада 1852 року в селі Окоп Харківської губернії в родині кріпака-шевця. Маючи лише чотири класи церковно-парафіяльної освіти, у 15 років він став учнем механіка в Харківському університеті й за сім років роботи в майстерні здобув репутацію винятково вправного майстра.
1874 року Тимченко та його друзі планували еміграцію до Америки, і вони всі приїхали для цього до Одеси. Ідея не здійснилася: товариші повернулися до Харкова, а Тимченко залишився в Одесі, влаштувавшись на роботу на завод РОПіТ (Російське товариство пароплавства і торгівлі). У 1880 році почався його понад 40-річний період роботи механіком в Одеському (тоді Новоросійському) університеті, де він проявив себе як видатний практичний інженер.
У доробку Тимченка були численні технічні розробки: від пристрою для перевірки манометрів парових котлів до перших у світі електричних годинників. Він навіть подарував такі годинники імператору Олександру II, проте годинник зник у дорозі до Петербурга.
Тимченко сконструював механічний програмний пристрій для відстеження руху небесних тіл, який згодом застосовували в Одеській обсерваторії. Він також розробив інструменти для мікрохірургії очей.
Він доклав руку до створення магнітно-метеорологічної обсерваторії на Малій Фонтанці біля Одеси: розробив анемограф, плювіограф, анеморумбограф та самописний ртутний барометр. За свої роботи отримав чотири золоті й чотири срібні медалі на провідних виставках світу.
У 1886 році його відданість справі була настільки великою, що він узяв позику в 15 000 рублів і збудував нову двоповерхову майстерню для університету (нині — вул. Преображенська, 22).
Один із найрезонансніших його винаходів стосувався кінематографа. Уже тривалий час основною технічною проблемою у створенні кіноапаратів було забезпечення переривчастого руху кадру. Тимченко першим сконструював «стрибковий механізм», який вирішував цю проблему. Після нього подібні пристрої показали Жорж Демені (1894 р.) та брати Люм’єр (1895 р.). Інший його пристрій — кінетоскоп — став прообразом кінокамери: він зняв кілька коротких епізодів на скляний диск з фотоемульсією й демонстрував їх невеликій аудиторії. Однак апарати Тимченка не були запатентовані, і згодом інші імена асоціювалися з винайденням кіно.
Йосиф Андрійович Тимченко помер в Одесі в 1924 році й був похований на Другому Християнському кладовищі.
Читайте також:
- Чому вулиця 25-ї Чапаєвської дивізії стала Інглезі: історія Чапаєва та одеського мецената
- Володимир Висоцький та Одеса: від ідола до суперечки про історичну роль (відео)
- Провулок Анатра: історія родини, що будувала в Одесі літаки
Валерій БОЯНЖУ, Херсон — Одеса
Створено за матеріалами: odessa-life.od.ua
