Ключові моменти:
- Костецька — не нова назва, а відновлена історична назва: вулиця так іменувалася ще з 1838 року
- Ватутін ніколи не мав прямого зв’язку з Одесою — його ім’я присвоїли в 1964 році, у рік чергової річниці загибелі
- Перейменування відбулося після публічного електронного голосування, яке підтримала більшість мешканців
- Тим самим рішенням від 19 липня 2023 року були також змінені назви ще 14 одеських топонімів
Коли в місті перейменовують вулицю, перше питання, яке виникає у багатьох: навіщо це робити? Саме конкретні приклади, а не загальні промови, допомагають зрозуміти логіку процесу, що триває і сьогодні.
Випадок із Костецькою є показовим. За кожним таким перейменуванням стоїть чітка процедура: робота історико-топонімічної комісії, громадське обговорення та рішення міської ради. У цьому випадку йдеться про рішення № 1349-VIII від 19 липня 2023 року, якому передувало електронне голосування на підставі розпорядження міського голови № 176 від 24 квітня 2023 року.
Автор матеріалу Валерій Боянжу системно досліджує одеську топонімію і пояснює не лише що змінилося, а й чому це важливо для історії та ідентичності міста.
Костецька — вулиця з «Одеських розповідей»
«Слухайте, Король, — сказав молодий чоловік, — я маю вам сказати пару слів. Мене послала тітка Хана з Костецької. Ви знаєте тітку Хану з Костецької?»
«Я знаю тітку Хану з Костецької, — відповів Беня Крик, по кличці Король. — Що це за пара слів?»
Я перечитую «Одеські розповіді» Бабеля багато разів, і тільки тепер вирішив написати «пару слів» про минуле цієї вулиці.
Костецька розташована на Молдаванці. Це невелика вулиця, в кілька кварталів, яка за свою історію змінювала назви: була і Больничною, і Генерала Ватутіна. Чому Больнична? Бо поруч знаходиться відома єврейська лікарня, що існує в Одесі з 1802 року, а ще поряд — вулиця Госпітальна. Назва Костецька вперше зафіксована в 1838 році. Через сто років, у 1938 році, вулицю стали називати Больничною, а в 1964-му їй надали «генеральське» найменування. У межах процесу декомунізації топонімів вона повернула історичну назву на честь родини забудовників Костецьких — отже історична справедливість восторжествувала.
Редакція підготувала для читачів повний перелік старих і нових назв вулиць Одеси (оновлено).
Загадка смерті генерала Ватутина
Тепер — про генерала Ватутина (1901–1944). Прямого зв’язку цього військового з Одесою фактично не було: вулиці його ім’я присвоїли в рік 20-ї річниці його загибелі. Микола Федорович народився в Воронезькій губернії в багатодітній селянській сім’ї. У 1920 році його мобілізували до Червоної армії, і на території України його підрозділ брав участь у боях проти загонів Махна та УНР.
Кар’єра розвивалася: він закінчив піхотну школу, потім військову академію імені Фрунзе, а у 1937 році — Академію Генштабу. З початку 1941 року займав посаду першого заступника начальника Генштабу з оперативних питань та організації тилу, впродовж війни очолював штаби різних фронтів.
29 лютого 1944 року генерал армії Ватутин вирушив з супроводом на двох автомобілях у розташування 60-ї армії в районі Рівного, щоб перевірити підготовку до нової операції. Він їхав без власного взводу охорони, який уже вирушив іншим шляхом.
Під’їжджаючи до одного з сіл, конвой потрапив під обстріл з боку УПА. Ватутин, вискочивши з машини, разом з офіцерами вступив у перестрілку і був важко поранений у стегно. Його доправили до госпіталю в Києві, але через ускладнення, зокрема зараження крові, він помер 15 квітня 1944 року.
Варто навести думку Микити Хрущова з цього приводу: лікарі радили застосувати пеніцилін, але тоді це можна було робити лише за згодою Сталіна. Сталін відмовив, бо вважав, що препарат, який надходив з Америки, може бути зараженим і стати ризиком. Хрущов згадував, що лікарі казали: якби Ватутіну дали пеніцилін, це могло б змінити перебіг хвороби і врятувати його життя.
З часом версія про поранення Ватутина, завдане українськими націоналістами, перестала бути єдиною. З’явилася також думка, що засідки УПА не було, а автомобіль могли обстріляти німці, які проривалися з оточення — саме так показано поранення Ватутина в кіноепопеї Юрія Озерова «Звільнення» (1971). Підкреслимо, що фільм був масштабним проєктом, у його підготовці брали участь компетентні військові історики.
Раніше ми вже розповідали про процес деколонізації Одеси на прикладі перейменування провулка Спартаківського на Провулок Пігорова.
Читайте також:
- Чому в Одесі зникла вулиця Олеші і з’явилася вулиця Боровика
- Як в Одесі вулиця Новгородська стала вулицею Михайла Жука
Валерій БОЯНЖУ, Херсон – Одеса
Створено за матеріалами: odessa-life.od.ua
