Ключові моменти:
- У Пересипському районі Одеси вулиця Гончарова неодноразово змінювала своє тлумачення — офіційно назва лишалася «Гончарова», але щоразу її «прив’язували» до різних людей з однаковим прізвищем.
- Спочатку вулицю ідентифікували з письменником Іваном Гончаровим, пізніше її стали асоціювати з радянським діячем Адріаном Гончаровим.
- У 1970-х роках назву остаточно пов’язали з Адріаном Артамоновичем Гончаровим — учасником встановлення радянської влади в Одесі та Придністров’ї.
- В рамках сучасних процесів декомунізації та дерусифікації вулицю перейменували на честь одесита, українського кінематографіста Бориса Жолкова, який працював на Одеській та Київській (імені Довженка) кіностудіях.
Вулиця Івана Гончарова перетворилася на вулицю Адріана Гончарова
Перейменування вулиці Гончарова в Пересипському районі відбувалося неодноразово — і це явище простежується в нещодавній історії міста. Аналогічні випадки траплялися й з іншими вулицями: іноді назва формально лишалася незмінною, але «мовився» її сенс на честь іншої персони з тим самим прізвищем.
Приклад — вулиця Комарова: спочатку її назвали на честь трагічно загиблого космонавта Володимира Комарова, а згодом — на честь Михайла Комарова, відомого українського етнографа, письменника й бібліографа.
Подібна доля спіткала й Гончарова. Спершу під ім’ям Гончаров мали на увазі російського письменника Івана Олексійовича Гончарова (1812–1891), автора дорожніх нотаток про подорож на фрегаті «Паллада» та таких романів, як «Обломов» і «Обрыв», які детально відтворюють картини життя в Російській імперії.
Особисто зазначу, не применшуючи літературного доробку Івана Олексійовича, що радянська шкільна система робила все, аби кілька поколінь «homo soveticus» мали обов’язкову «дозу» російської класики, часто підштовхуючи підлітків до штучного співпереживання героям творів минулих століть.
15–17-річних школярів фактично змушували переживати сюжети й проблеми дорослих персонажів минулого часу. Для багатьох це виглядало як своєрідне насильство — згодом я порівнював це з вимушеним виконанням сімейного обов’язку, якщо можна так висловитися.
Як могли ми в юності серйозно співчувати, наприклад, Наташі Ростовій з «Війни і миру»? У 10-му класі навіть проводили змагання — хто більше анекдотів про Ростову розповість.
Хочете посміятися? Ось один із найбільш пристойних анекдотів. На балі Наташа Ростова танцює з поручиком Ржевським.
— «Боже, Наташо, яка у вас шия!» — каже він.
— «У мене, поручику, усе тіло таке!» — кокетливо відповідає вона.
— «Наташо, та ж треба митися!!!» — лунає емоційна репліка у відповідь…
Повертаючись до вулиці Гончарова:, її «перехрещення» на іншу особу з тим же прізвищем відбулося, ймовірно, у 1971 році, коли помер Адріан Артамонович Гончаров (1886–1971) — активний учасник встановлення радянської влади в Одесі та в Придністров’ї.
Корисне посилання: Повний список старих та нових назв вулиць Одеси (на грудень 2025 р.)
Борис Жолков — діяч українського кінематографа
Вулиця Жолкова (колишня Гончарова) на мапі Одеси
Нещодавнє перейменування зумовлене сучасними процесами, і тепер вулиця носить ім’я Бориса Жолкова. Народжений в Одесі 1913 року, він прожив 60 років і загинув у автокатастрофі, але встиг зробити помітний внесок у кінематографічну справу. Борис Жолков — український організатор кіновиробництва, член Спілки кінематографістів України, працював на Одеській кіностудії у 1930-х роках.
У 1933–1953 роках він здійснював адміністративну діяльність у театрально-концертній сфері: був директором Львівської філармонії та заступником директора Київського оперного театру. А з 1953 по 1973 рік обіймав посаду директора картини на Київській кіностудії імені Олександра Довженка — одній із провідних кінокомпаній тодішнього простору.
У радянському кіновиробництві посада «директора картини» відповідала ролі продюсера та адміністратора: людини, яка організовувала виробництво фільму та відповідала за його вихід у прокат. Нижче наведені деякі результати його праці:
- «Безвісти зниклий» — величезний глядацький успіх (приблизно 35,7 млн глядачів);
- «Артист із Коханівки» — близько 26,8 млн глядачів;
- «У мертвій петлі» — близько 21,1 млн глядачів;
- «Врятуйте наші душі» — приблизно 16 млн глядачів;
- «Перевірено — мін немає» — близько 14,7 млн глядачів.
Сьогодні ефективність фільму часто оцінюють через фінансові показники: інвестував у проєкт мільйони — отримав прибуток. У ті часи простіше рахували — за кількістю проданих квитків можна було судити про успіх або провал кінопроєкту.
Читайте також:
- Провулок в Одесі назвали на честь ерцгерцога Габсбурга: як австрієць загинув за Україну
- Залишалася лише тінь на бетоні й топонім: в Одесі вулицю Недєліна перейменували на Бачинського
- Вулицю Колгоспну в Одесі перейменували на честь одесита, який винайшов кіно
Валерій БОЯНЖУ, Херсон — Одеса
Повідомлення про те, як вулиця двох Гончарових у Одесі стала вулицею Бориса Жолкова, з’явилося раніше в мережі.
Створено за матеріалами: odessa-life.od.ua
