Ключові моменти:
- Європейська карта 1737 року демонструє, що південні території сучасної України та Крим у XVIII столітті не входили до складу Російської імперії.
- На мапі видно, що кордони Російської імперії проходили значно північніше Чорного моря; автентичність видання підтверджена Музеєм книги й друкарства України.
- Цей історичний артефакт свідчить: формування півдня України відбувалося за участі козаків та народів Османської і Кримської держав, а не як спадщина московської імперії.
Поза межами Російської імперії
На цій карті одразу помітно: Крим та весь південний регіон сучасної України тоді не були під владою Російської імперії. Поруч видно, що кордони імперії закінчуються далеко на північ від Чорного моря — немає ні Одеси, ні Херсона, ні Миколаєва, а Крим також поза межами імперії.
Оригінал цієї карти нині зберігається в одеському музеї-кав’ярні «Стара Одеса». Її справжність у 2018 році офіційно підтвердив Музей книги й друкарства України. Це не підробка й не агітаційний листок — це європейське картографічне видання, створене для європейської аудиторії в час, коли ідеї про «Новоросію» ще не існували.
Засновник музею-кав’ярні Петро Манелис показує карту і зауважує:
— Подивіться уважно. Ось межі Російської імперії 1737 року — вони лежать дуже далеко від нашого Чорномор’я. Ні Криму, ні Одеси, ні Херсона, ні Миколаєва — нічого з того часу не належало імперії. До кінця XVIII століття тут фактично не було московитів. Це була територія ханського устрою, населена козаками з родинами, хліборобами, мисливцями і рибалками. Тут діяло Кримське ханство й частина Османської імперії. Москва до цих земель не мала стосунку. І зараз нам нав’язують іншу версію: мовляв, ці землі «завжди були російські». Це неправда. Путін, виходячи перед камерами, стверджує, що «Новоросія завжди була російською». Це вигадка. Історію тут переписували: вбивали, руйнували, перейменовували, привласнювали чужу спадщину й називали її «своєю».
До теми: Одеса 1838 року очима німця: подорож у часі з Йоганом Георгом Колем
Ляпас їхній брехливій машині
За словами пана Манелиса, ця карта — як прямий контраргумент до тих наративів. Вона показує, що південь України будували козаки та представники багатьох національностей: греки, німці, болгари, молдавани, євреї, вірмени — фактично всі, крім московитів. Лише після руйнування Катериною Запорізької Січі, поразки ханства й придушення козацького спротиву сюди прийшли імперські війська, які почали творити свою версію «історії» на цих землях.
Тому, коли сьогодні говорять про «історичну справедливість» чи «повернення споконвічних земель», я просто показую цю карту і питаю: де тут ваша «споконвічність»? Де ваші міста й села до 1770-х років? Де ваші церкви й кладовища? Їх немає, бо їх ніколи й не було.
Пан Манелис на хвилину замовкає, а потім бере з полиці ще один експонат — старовинний бронзовий каламар (чорнильницю), який козаки брали з собою в походи. На кришці викарбувано слова: «Віра — Богу. Вірність — землі».
Він обережно кладе каламар поверх карти — на те місце, що колись називали Дике Поле, а нині це наша Одещина.
— Ось, — тихо каже він, — ще один доказ: «Віра — Богу. Вірність — землі». Не царю, не імперії, не «матушці-Росії». Землі — нашій землі. І поки ми зберігаємо пам’ять про це, жодна брехня нас не зломить…
Читайте також:
- 610 чи 231: скільки років Одесі насправді — розгадка віку нашого міста
- Фільм, що прославив Одесу на весь світ: «Броненосцю Потьомкіну» виповнюється 100 років
- Одеський шлях до моторної епохи: як у місті з’явилися перші автомобілі
Фото авторки
Створено за матеріалами: odessa-life.od.ua
