Ключові моменти:
- Перейменування відбулося ще 1995 року — задовго до масової декомунізації
- Історична назва «Розумовська» зафіксована ще на мапах XIX століття
- Вулиця носить ім’я Петра Розумовського — першого цивільного губернатора Одеси
- Назву «Орджонікідзе» було скасовано як символ радянської епохи
Чому вулицю Орджонікідзе в Одесі повернули до назви Розумовська
Повернення історичної назви відбулося ще в 1995 році, коли у центрі міста та на Молдаванці почали відновлювати довоєнні топоніми.
Ця вулиця — одна з небагатьох, де радянську назву замінили на історичну значно раніше від початку масового процесу декомунізації в 2015 році.
Назва «Розумовська» фіксується на одеських картах ще в XIX столітті і пов’язана з історією міста.
На честь кого названа: вулиця отримала ім’я Петра Розумовського, який обіймав посаду першого цивільного губернатора Одеси у 1800–1801 роках.
Розташування: Розумовська проходить через історичний район Молдаванка й є важливою транспортною артерією, що сполучає центр міста з автовокзалом і дорогою на Київ.
Слід зазначити, що під час сучасних кампаній з деколонізації та декомунізації (2024–2025 роки) в Одесі було перейменовано сотні топонімів, але назва «Розумовська» залишилася незмінною як частина історичної спадщини.
Офіційне рішення про повернення назви було ухвалене в червні 1995 року — розпорядження міського голови № 204-01р від 02.06.1995 р. Тоді міським головою був Едуард Гурвіц, який ініціював процес відновлення історичних назв.
Це рішення стало частиною першої великої хвилі перейменувань після проголошення незалежності України: місцева влада намагалася повернути місту автентичний вигляд, замінюючи ідеологічно забарвлені радянські назви на ті, що існували до 1917–1920 років.
Чому зійшло з ужитку ім’я «Орджонікідзе»? Григорій (відомий під псевдонімом Серго) Орджонікідзе був видатним більшовицьким діячем, і в 1990-х його постать вже не сприймалася як доречна для вшанування в назві однієї з центральних вулиць міста.
Чому повернули «Розумовська»? Саме під цією назвою вулиця існувала і формувалася з 1830-х років.
Зв’язок з особистістю: назва пов’язана з Петром Розумовським — представником відомого козацько-старшинського роду Розумовських, що підкреслює історичні зв’язки Одеси з українським контекстом.
Увага: підготовлено повний перелік старих і нових назв вулиць Одеси (оновлено). Сподіваємося, ця добірка буде вам корисною.
Про козацький рід Розумовських
Вулиця Розумовська належить до Молдаванки. За радянських часів вона називалась ім’ям Серго Орджонікідзе (про нього — нижче), нинішня назва натомість дозволяє подвійне тлумачення. З одного боку, це могло бути вшануванням одесита — графа Петра Олексійовича Розумовського, представника відомого роду, який жив і помер в Одесі. Це гідна постать; варто звернути увагу на матеріали колеги Ірини Сорокіної, присвячені цій темі.
Інша, не менш правомірна інтерпретація полягає в тому, що вулиця названа на честь усього відомого козацького роду Розумовських. Це дозволяє розповісти й про Кирила Розумовського — останнього гетьмана Лівобережної України, старшим і улюбленим онуком якого був Петро Олексійович.
Кирило народився в родині козака Розума в селі Лемеші на Чернігівщині (березень 1728 року). Його доля змінилася завдяки старшому брату Олексію, який завдяки своєму голосу потрапив до придворної капели і згодом став фаворитом імператриці Єлизавети Петрівни. Завдяки цьому брат запросив у Петербург всю родину Розумів, які отримали шляхетний титул Розумовських.
Молодший брат Кирило отримав освіту в Європі — в Італії, Франції та Німеччині опанував різні науки й мови. У 1744 році брати отримали графські титули, а Єлизавета Петрівна ініціювала будівництво Маріїнського палацу в Києві за проєктом Бартоломео Растреллі для своїх фаворитів.
Козацька старшина з Глухова зверталася до імператриці з проханням про відновлення гетьманства, яке було скасоване у 1734 році. За її підтримки на Глухівській раді Кирила обрали гетьманом Лівобережної України. Він жив у Глухові та Батурині й проявився як розумний, а за мірками того часу — і патріотичний управитель.
За його правління було скасовано квартирування військ на підвладних територіях, селянам дозволили продавати надлишки врожаю, закріпили положення української знаті й провели судову реформу.
Важливою ініціативою була заборона переведення українців у кріпацтво — відповідний указ вийшов у 1752 році. Кирило створив канцелярію для розгляду скарг і звернень населення, обмежив арешти без підстав, самостійно визначав податкові ставки й фактично не звітував перед Петербургом.
Однак такі дії викликали невдоволення наступної імператриці — Катерини Другої, яка звинуватила його в надмірних прагненнях автономії. У 1764 році Кирило опинився у немилості та змушений був зректися гетьманства.
Окремим етапом його життя була посада президента Імператорської академії наук, яку він обіймав понад пів століття (1746–1798 рр.). Незважаючи на молодий вік під час призначення, він активно сприяв розвитку науки та підтримував видатних вчених, зокрема Михайла Ломоносова.
Кирило Розумовський помер 1803 року в Батурині на 75-му році життя. Похований у Воскресенській церкві, побудованій ним.
Ім’ям Розумовського названо низку вулиць в Україні — у Борисполі, Ізюмі, Києві, Чернігові, Яготині, Черкасах, Глухові тощо. В Одесі, схоже, лише одна Розумовська — але Одеса теж унікальна.
Хто такий Серго Орджонікідзе
Тепер трохи про попередню назву вулиці — Серго Орджонікідзе. Історія назви має кілька змін: спочатку — Розумовська, з 1938 року — Орджонікідзе, у роки німецької окупації 1941–1945 рр. знову Розумовська, після війни — знову Орджонікідзе, і нарешті з 1995 року — знову Розумовська.
Насправді його ім’я — Григорій; «Серго» було партійним прізвиськом цього грузинського революціонера та одного з провідних більшовицьких керівників, близького соратника Йосипа Сталіна.
Стисла біографія: брав участь у революції 1905 року та жовтневому повстанні 1917 року. Під час Громадянської війни очолював низку ревкомів і комітетів на Півдні Росії та на Кавказі, а згодом обіймав посади в радянському керівництві — нарком робітничо-селянської інспекції, нарком важкої промисловості та голова Вищої ради народного господарства СРСР. Саме під його керівництвом відбувалася індустріалізація країни — факт, який робив його ім’я типово радянським топонімом.
Фінал його життя є показовим і трагічним, і багато хто вважає, що до цього доклав руку Сталін. Ще у 1907 році Орджонікідзе був заарештований у Баку, де познайомився з Йосипом Джугашвілі (Сталіном). Відтоді між ними встановилися близькі стосунки: Орджонікідзе був серед небагатьох, з ким Сталін спілкувався по-дружньому. Після трагедії в родині Сталіна саме Орджонікідзе та Кіров були з ним тієї ночі.
Кіров пізніше був убитий за досі неоднозначних обставин. Орджонікідзе, хоч був відданим прихильником Сталіна, не погоджувався з масштабними чистками і репресіями, що призводили до знищення багатьох старих більшовиків. Конфлікти між ним і Сталіним загострилися, коли почалися кадрові чистки унаркоматах і під ударами опинилися підлеглі Орджонікідзе.
У 1936–1937 роках зачепленими опинилися члени його родини: старшого брата Папулія заарештували й розстріляли, інших родичів засуджували чи ув’язнювали. Серго Орджонікідзе помер 18 лютого 1937 року; офіційно — від інфаркту, але згодом з’явилися свідчення про самогубство та тиск зі сторони вищого керівництва.
Державні урочистості супроводили поховання: його поховали з почестями у кремлівській стіні, тоді як члени його сім’ї зазнали репресій і переслідувань у наступні роки.
Раніше також висвітлювалися випадки інших перейменувань в Одесі, наприклад, чому провулок Мічуріна став іменем Маргарити Ніколаєвої, або як Костецька перетворилася на вулицю Генерала Ватутіна.
Читайте також: Деколонізація Одеси: приклад перейменування провулка Спартаківського на Пігрова
Валерій БОЯНЖУ, Херсон — Одеса
***
Матеріал підготовлено на основі архівних документів про перейменування одеських вулиць, зокрема розпорядження міського голови від 2 червня 1995 року №204-01р.
Автор опрацював історичні карти Одеси XIX століття, де зафіксована назва «Розумовська», та проаналізував процес повернення історичних топонімів у першу хвилю після проголошення незалежності України.
У тексті враховано контекст сучасних процесів деколонізації та декомунізації, а також наведено стислу довідку про Григорія Орджонікідзе як радянського державного діяча та біографічні відомості про Петра Розумовського і його роль у міській історії.
Створено за матеріалами: odessa-life.od.ua
