Зворушлива мить: дружина рибалки з Бессарабії привітала свого чоловіка словами «Привіт, сонечко, ти мене впізнала?» після повернення з російського полону

Зворушлива мить: дружина рибалки з Бессарабії привітала свого чоловіка словами «Привіт, сонечко, ти мене впізнала?» після повернення з російського полону

Під час обміну полоненими 6 березня додому повернувся військовий — 48-річний мешканець села Лиман Білгород-Дністровського району Одеської області, Олексій Бєлінський, який провів у російській неволі один рік та дев’ять місяців. Професійний рибалка з багаторічним досвідом, він пішов захищати Україну у березні 2023 року, а потрапив у полон у червні 2024-го. За час утримання чоловік значно схуд та фізично виснажився. На світлині з обміну, де Олексій стояв трохи осторонь від інших військових, рідні спочатку його не впізнали. Про перші враження від повернення коханого та життєвий шлях чоловіка розповіла його дружина Софія.

Олексій Бєлінський народився 7 липня 1977 року в селі Глибоке Татарбунарської громади. Він закінчив дев’ять класів місцевої школи, після чого все життя працював на риболовлі — аж до повномасштабного вторгнення.

Після укладення шлюбу Олексій оселився в селі Лиман, де разом зі своєю дружиною Софією вони розвивали рибальську справу. Подружжя прожило разом двадцять два роки і виховало двох дорослих дітей — доньку Катерину (19 років) та сина Дмитра (18 років).

«Олексій завжди відзначався добротою, був готовий допомогти людям, і водночас — люблячим батьком та надійним чоловіком», — згадує Софія.

До великої війни подружжя добувало рибу за спеціальними дозволами на човні в озері Сасик та у Чорному морі. Вони продавали товстолобів, коропа та оселедця на місцевих ринках і базах, щоб забезпечити сім’ю.

«Риболовля займала майже весь наш час. Олексій сам шиїв снасті, лагодив човни — усе заради того, щоб підняти дітей», — згадує дружина.

Софія з усмішкою пригадує, як колись їм вдалося впіймати товстолоба вагою близько 12 кілограмів.

«Ми тягнули ту рибину на весь човен — була справжня радість від такого улову», — ділиться вона.

Цікаво, що саме Софія отримала водійські права на керування моторним човном у місті Вилкове.

«Я складала на права, а Олексій гадав, що саме він керуватиме човном через свій досвід. Насправді ж на воді я часто була капітаном, а він — мій заступник», — жартує співрозмовниця.

Мирне життя обірвалося з початком повномасштабного вторгнення. Олексія мобілізували у березні 2023 року; три місяці він проходив підготовку у Вінниці. Потім служив на обороні — в Харківській та Донецькій областях.

Останній раз Софія чула голос чоловіка по телефону 31 травня 2024 року. Олексій повідомив, що йде на позицію і обов’язково повернеться, але попередив: якщо зв’язок зникне на два–три дні, дружині слід діяти — телефонувати його побратимам і командиру. 6 червня 2024 року, під час виконання бойового завдання поблизу села Красний Яр у Донецькій області, він потрапив у полон до ворога.

Приблизно за тиждень після зникнення Софія побачила в соцмережах відео, на якому було видно чоловіка під час допиту в російському ув’язненні.

Проте змінити офіційний статус матеріальними доказами відразу не вдалося — їй пояснили, що доказів недостатньо, тож Олексій залишався в статусі зниклого безвісти.

Лише два місяці тому представники іншої сторони офіційно підтвердили, що Олексій перебуває в полоні — про це Софії повідомили в Одеській обласній організації Товариства Червоного Хреста України.

Рік та дев’ять місяців очікування — сльози, нерви, інколи відчай. Постійне стеження за соцмережами в пошуках хоча б найменшої новини. Саме так Софія з’ясувала, що спочатку Олексія тримали в колонії на Луганщині, пізніше — на території Башкирії в РФ.

І нарешті — довгоочікуване повернення. Родині про це повідомив Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими. Діти, які дуже тужили за батьком, відчули нестримну радість. Ввечері пролунав дзвінок: «Привіт, сонечко! Ти мене впізнала?» — це були перші слова Олексія до дружини після тривалої розлуки.

Наразі військовий проходить реабілітацію у Вінницькій області. Родина ще не бачила захисника наживо, але планує найближчим часом приїхати до лікарні.

Найважливіше, за словами Софії, — вона виконала настанову чоловіка, яку він дав перед полоном: «Ти у мене мужня, усе в тебе вийде». Саме ці слова додали їй сили витримати всі випробування і дочекатися повернення чоловіка з неволі.

Створено за матеріалами: bessarabiainform.com